«Братства Хреста»

У Румунії легіонерський рух та його партія «Залізна гвардія» були найрадикальнішими фашистськими проявами крайньої правої тоталітарної ідеології. Але їх основи були закладені «Братствами Хреста».

Steliu Lambru, 26.09.2022, 08:30

У ХХ столітті повною мірою проявилися два види тоталітаризму – фашизм і комунізм. Впродовж цього століття ліберальна демократія пережила найгіршу кризу. Тоталітаризм зумів переконати чимало людей, що цей режим є кращим рішенням для недоліків демократії.

У Румунії тоталітаризм також глибоко проникнув у мозок людей. Фашизм маніпулював ідеями й особливо почуттями, грубо спрощуючи їх та перетворюючи на знаряддя вбивства. Легіонерський рух та його
партія «Залізна гвардія» були найрадикальнішими фашистськими
проявами крайньої правої тоталітарної ідеології. Але їх
основи були закладені «Братствами Хреста», організацією, яка ініціювала тих, хто поділяв
фашистські ідеї. З’явившись у 1923 році як націоналістичні молодіжні
організації з ініціативи Корнеліу Зелі Кодряну, майбутнього лідера «Залізної
гвардії», «Братства Хреста» залучили та виховали нових пристрастрасних
членів.

Протягом останніх десятиліть Центр
усної історії Румунського товариства радіомовлення записав інтерв’ю з колишніми членами
«Братства Хреста». У
1997 році Александру Бенческу з Кампулунг Молдовенеск згадував як відбувалися
зустрічі «Братства Хреста» в його рідному місті: «Легіонерська
орієнтація об’єднала нас усіх. Були моменти молитви, була «хвилина дружби», коли мали виховувалися. Ми відкрито говорили про наші недоліки, кожен вживав заходів для
виправлення, виправляв один одного і карав себе тоді, коли
потрібно було виправити певні недоліки і перетворити людину на особистість. Я
робив фізичні вправи, щоб загартовувати своє тіло, я брав
участь з членами «Братства Хреста» у таборах в горах Рареу, в Моара
Дракулуй та в інших місцях, де приїжджало багато людей зі всієї Молдови. Ми
там збиралися, співали і розповідали про наш народ, про нашу країну, нашу історію.»

У 1999 році Мірча Думітреску з
Бухареста розповів історію про те, як він приєднався до «Братства
Хреста» коли йому було 13 років: «Я
став прихильником, читаючи та спілкуючись з
однокласниками. Що я читав? Книгу «Для легіонерів», написану
Корнеліу Кодряну, «Братсва Христа», написану Джордже
Істрате, організатором «Братства Хреста», «Кредо
покоління» Іона Моці, «Зі світу легіонерів» та інші
легіонерські книги. Де я їх знайшов? У населеному пункті Буфтя була
група людей, які займалися цією діяльністю. Одного з них у 1939 році застрілили
поліцаї Кароля II. Я знав його, я знав його батька. Інші були докторами економічних
наук, як наприклад брати Стан. Я також спілкувався з ними через мого батька,
через друзів мого батька.»

Чого очікували від молодих
учасників? Поведінки людини нового типу, людини майбутнього, -
ствердив Думітреску: «Ким ми мали стати? Ну, по-перше, нам
сказали, що ми недостатньо християни. Кожен день, сорокову частину часу, тобто
36 хвилин, ми повинні були приділяти Богові. Це означало читання з Нового
Заповіту, це означало розумову перевірку того, що ми робили протягом дня, щоб
побачити, де і як і чи ми зробили щось не так, чи ми згрішили. Нам
сказали, що стосунки з Богом без стосунків з людиною поруч, не існують. Навіть
сорокову частину наших витрат довелося відкладати на допомогу іншим. Це
означало, що якби я з’їв морозиво, яке коштувало б, скажімо, 40 леів, я мав віддати 1 лей
для тих, кому ці гроші колись знадобилися б. Це я і робив. Нас також контролювали.
Тобто, крім усього іншого, цю маленьку діяльність, з часом і грошима, потрібно
було записувати на аркуші паперу, у маленькому блокноті під назвою «Мій
блокнот».

Сильно християнська освіта
приваблювала не лише тих, хто прагнув знайти нову етичну ідентичність, але означала
також відбір, з якого мала народитися еліта. У 1994 році священник Іліє
Цінта детально описав, як обиралися члени «Братства
Хреста»: «Як правило, ми обирали учнів, які найкраще
навчалися та мали зразкову поведінку. Тих, хто повторював навчальний рік або не
здавав всі іспити ніколи не вербували. Переслідування 1938-1939 років
трохи зменшили кількість наших членів, тому що нас шукали від «Сігуранце», але
ми справилися з цим. У 1940-х роках, коли на певний час рух
було легалізовано, під керівництвом Антонеску, я був головою «Братства Хреста»
в семінарії Ніфон у Бухаресті.»

Але плин часу не дає застигнути
ідеям, він все змінює. Після закінчення періоду фашизму в 1945 році, в
Центральній і Східній Європі з’являється інше обличчя тоталітаризму – комунізм.
А з-поміж членів «Братсва Хреста», тих, хто врятувався
з тюрми, народилася частина антикомуністичного руху опору.