Антисемітська складова Повстання 1907 року
Повстання 1907 року, яке вважається останнім великим народним заколотом в Європі, спалахнуло серед селянства на північному сході Румунії...
Steliu Lambru, 08.02.2016, 02:32
Повстання 1907 року, яке вважається останнім великим народним заколотом в Європі, спалахнуло серед селянства на північному сході Румунії, після того, як на початку дев’ятнадцятого століття, кріпацтво було знову запроваджено разом з перетворенням традиційного сільського господарства на сільське господарство призначене для експорту. Ця феодальна формула залежності селян від землевласників, на землях яких вони жили, була знову скасована через аграрну реформу 1864 року, унаслідок якої було остаточно передано землю в приватну власність.
Майже 59% від загальної площі орних земель великих землевласників знаходилась під орендою. Орендар платив фіксовану суму за землю, яку мав, намагаючись здобути якнайбільший прибуток за рахунок жорсткої експлуатації селян. Це була одна з головних причин масового невдоволення серед сільського населення. Деталі подає історик Алін Чупале: Повстання 1907 року спричинило шок в румунському суспільстві, і не тільки масштабом самої події, а й тому що воно вибрало на поверхню через насильницьку форму, невдачі суспільства, збої в процесі модернізації того часу. Не забуваймо, що до повстання, менш ніж за рік, відкрита виставка у Бухарестському Парку імені Кароля намагалась показати румунам, але й Європі досягнення румунського суспільства в період правління Кароля I, з 1866 по 1906 рр. Іншими словами, ми маємо два моменти – Ювілейна виставка і Повстання 1907 року, які показують як успіхи та досягнення румунського суспільства, а й невідповідності, протиріччя, невдачі.
Криваве селянське повстання розпочалося 21 лютого 1907 року в місцевості Флемензь Ботошанського повіту (північний- схід Румунії), а потім поширилося по всій країні. Заколот був придушений тодішнім румунським урядом з допомогою війська. Тодішній бунт селянства, криваво придушений владою, мав антисемітський відтінок, адже існували погляди, згідно яким орендарі євреї були винні у гнобленні румунських селян. Алін Чупале вважає такий погляд поверховим: Якщо ми, уважно подивимось на подію то відзначимо, що, насправді, причини є більш складними, більш нюансованими, і ми не можемо говорити про ексцеси єврейських орендарів, як основну причину повстання. Крім того, якщо ми робимо статистичний аналіз цифр, які ми маємо в розпорядженні, ми помічаємо, що не євреї домінували систему орендування в Румунії. Ми знайдемо і багато румунів та кілька західних орендарів, які приходять сюди, щоб робити бізнес і збагатіти. А орендарство, в умовах, коли румунська економіка була аграрною, було капіталістичним способом експлуатації землі.
Повстання 1907 року є важливою подією, і тому що показує розміри антисемітизму в румунському суспільстві. Алін Чупале розповідає: Це, я б сказав, була свого роду справа Дрейфуса. Як і у Франції, кілька десятиліть раніше, справа Дрейфуса вибрала на поверхню антисемітизм того суспільства, як це сталося і в Румунії з нагоди Повстання 1907 року. Повстання 1907 року, є не тільки дуже важливим елементом, щоб зрозуміти виміри аграрного питання в Румунії – мабуть, найважливіше румунського суспільства – не тільки можливість оцінити розміри румунського суспільства, але й елементом, який допомагає нам зрозуміти румунський антисемітизм.
Були ті, хто ставив під сумнів виключно селянський вимір Повстання 1907 року, але історик Алін Чупале пояснює цей аспект: Така інтерпретація схожа на інтерпретацію комуністичного режиму, з бажання представити цю подію як загальний протест експлуатованих проти експлуататорів. Звичайно, що це не так! Це виключно аграрна подія. Також дуже важливо відзначити, що не найбідніші селяни збунтувалися, як ми могли б думати, в першу чергу середній клас селянства, селянство, що мало трохи землі, Це показує, що повстання почалось з питання про власність, тобто не брак землі був основною причиною.
Між 21 лютого і 29 березня 1907 року, число солдатів, мобілізованих для придушення повстання досягло 140 тис. Румунська армія відкрила вогонь по селянах. Згідно з деякими джерелами в західній історіографії, 11 тисяч людей загинули, хоча здається, що реальна цифра була меншою. Історик Алін Чупале вважає, що не число жертв важливо, а неадекватна реакція влади в конфлікті двадцятого століття, який швидше нагадує про середньовічний світ: Ми можемо сказати, що селяни є основними учасниками цієї події, і з іншого боку влада. Позиція влади, принаймні, упродовж перших тижнів, була дуже суворою через паніку. Як я вже сказав, румунське суспільства не було підготовлене до такого розгортання подій. Повстання спалахнуло раптово. Явище набрало обертів особливо в Молдові. Була створена загальна паніка, справжній психоз, що пояснює ексцеси за які відповідальні органи влади. Іонел Братіану, міністр внутрішніх справ, намагався стримувати ці ексцеси, через призначення нових префектів у повітах постраждалих від повстання, в тому числі Костянтина Стере, який відіграв дуже важливу роль в Молдові, щоб покласти край цьому силовому втручанню.
Основною причиною Повстання 1907 року залишається невідповідне функціонування системи місцевого самоврядування з різних причин, однією з них була корупція. Зокрема тодішній ліберальний уряд просив провести дослідження, яке показало, що не зловживання єврейських орендарів були головною причиною селянського повстання з відлунням в європейській пресі на початку двадцятого століття.
