Документальний фільм “Смерть Йосифа Загора”
Дебютний документальний фільм режисера Аді Дохотару «Смерть Йосифа Загора» отримав відзнаку на Astra Film Festival у Сібіу та був показаний на відкритті фестивалю One World Romania.
Коріна Сабеу and Аліна Околот, 22.02.2025, 06:20
Дебютний документальний фільм режисера Аді Дохотару «Смерть Йосифа Загора» отримав відзнаку на Astra Film Festival у Сібіу та був показаний на відкритті фестивалю One World Romania. Це один із найзворушливіших румунських фільмів минулого року. Він розповідає історію відеографа Йосифа Загора, який документує останні чотири роки свого життя, самотність та хворобу, говорячи про свої страхи перед примусовим виселенням з трьох різних місць, де він жив у важких умовах та старості. Йосиф Загор використовував свою стару камеру, щоб записувати відео про своє життя та життя інших мешканців соціального помешкання.
Основна тема документальної стрічки ̶ це житло, яке розглядається через призму вразливості, демонструючи проблемний контекст, в якому доступ до нього для вразливих чи маргіналізованих осіб стає дедалі важчим. Водночас фільм також розповідає про процеси виселення цих людей і те, в який спосіб воно відбувається. Стрічка має на меті дати головному герою, Йосипу Загору, можливість висказатися і створити контекст самопредставлення, виступаючи за надання простору вразливим людям, щоб розповісти власну історію та стати помітними.
Детальніше про це розповів режисер фільму «Смерть Йосифа Загора» Аді Дохотару. «У 2017 році кілька друзів з неурядових організацій розповіли мені про ситуацію людей, які перебували під загрозою виселення. Їх було близько 50 осіб. Тоді я зустрів Йосифа Загора та його сусідів. Йосиф мав стару, запорошену касетну відеокамеру, яку він давно не використовував. Я попросив його зняти на відео не лише свою ситуацію, але й ситуацію його сусідів, щоб ми могли зробити їхню проблему відомою як органам влади, так і громадськості. Однак тоді нам не вдалося уникнути виселення. Але ми таки відклали це на деякий час, принаймні ці люди не були виселені взимку. Як видно з документального фільму, я підтримував зв’язок з Йосифом Загором та частиною його сусідів і з часом між нами зміцнились дружні стосунки. Переглядаючи записані ним касети і розмовляючи про його проблеми та проблеми інших людей у схожій ситуації, ми навіть стали друзями. І так, з часом, ми вирішили створити стрічку, яка дасть голос таким вразливим людям».
Аді Дохотару, який дебютує з цим документальним фільмом, надає перевагу методології участі та в своїх проєктах використовує техніку перформативної антропології, щоб возвеличити своїх співавторів. Він пише закони та вірші, займається громадянськими та екологічними дослідженнями. «Я зняв фільм «Смерть Йосипа Загора», бо зазнав поразки. Як активіст, як дослідник і як політик, я разом з іншими експертами, учасниками громадського руху та вразливими людьми, з якими зустрічався, запропонував державну політику, згідно з якою влада інвестує в соціальне житло. Середній показник по ЄС для соціального та доступного житла становить трохи менше 10%, але в Румунії він ще нижчий ̶ лише 1%», ̶ каже режисер Аді Дохотару.
Аді Дохотару: «Дійсно, ситуація в Румунії набагато гірша, ніж в середньому по Європі. Одна з великих проблем полягає в тому, що після 1989 року, як ми всі знаємо, державний житловий фонд був приватизований. Альтернативною політикою, яка б допомогла цим людям, було б збереження набагато більшої кількості державного житла. Це дало б шанс вразливим верствам населення, людям похилого віку або жінкам, які намагаються вийти з насильницьких шлюбів. Така політика допомогла б більшій кількості вразливих груп. На жаль, цього не сталося. Фонд державного житла був приватизований, а нове державне житло не будувалося, як це відбувалося на Заході. І я хотів би сказати, що в останні десятиліття навіть спостерігається міжнародна тенденція в цьому плані, навіть у Західній Європі фонд державного житла зменшився. Зрештою, чому держава самоусунулася від такої публічної політики? У нас неоліберальна держава, яка здебільшого не заохочує соціальну та екологічну політику. Саме тому певні сфери, наприклад, житлове будівництво, регулюються державою. Чи можна це змінити і як саме ̶ це довга дискусія. Врешті-решт, у фільмі я спробував показати, через що проходять люди, в житті яких держава фактично відсутня або присутня дуже мало. І, як я вже казав, ця ситуація не є характерною лише для Румунії, а спостерігається загалом. Ми живемо в дуже конкурентному, дуже індивідуалістичному контексті, кожен бореться за себе, і нам бракує часу бути чутливими до проблем інших людей, будучи дуже обтяженими власними проблемами. У цьому сенсі ми маємо багато роботи не лише як особистості, але й як суспільство. І для того, щоб щось змінилося, потрібні громадські та політичні рухи, які б піднімали різні питання. А на даний момент таких порядків денних, що стосуються рівня життя інших людей, житла, дуже мало, особливо в провідних партіях».
Режисер стрічки ̶ Аді Дохотару, продюсер ̶ Моніка Лезурян-Горган, продакшн-компанія Filmways. Спільними продюсерами стали Sustainable Organized Society, Аді Дохотару та Раду Гачу. Монтаж ̶ Александру Попеску. Фільм створено за підтримки Магістерської програми з документального кіно Факультету театру та кіно Університету ім Бабеша-Бойяї у Клуж-Напоці.