100 років дадаїзму
Виставка, присвячена святкуванню століття дадаїзму, була відкрита в ARCUB - Культурному центрі Бухарестського муніципалітету в осередку з вулиці Габровень, розташованій в старому центрі столиці Румунії.
Corina Sabău, 12.03.2016, 12:00
Виставка, присвячена святкуванню століття дадаїзму, була
відкрита в ARCUB – Культурному центрі Бухарестського муніципалітету в осередку
з вулиці Габровень, розташованій в старому центрі столиці Румунії. Виставка
TZARA.DADA.ETC, створена Ервіном Кесслером з робіт із колекції сім’ї Еміліяна
Раду, є найобширнішою ретроспективою творінь та публікацій Трістана Тцари, організованою коли-небудь в Румунії. Це, в той же час, і перша
виставка на міжнародному рівні, яка представляє велику частину з поетичної
творчості першого видання Тцари, проілюстрована великими артистами світу.
Захід відзначає й відкриття Кабаре Вольтер та
народження руху Дада у Цюріху 5 лютого 1916 року. Серед найвідоміших
дадаїстичних текстів Трістана Тцари налічуються Перша небесна пригода
п-на Антипірину (1916) та Двадцять п’ять поем (1918), а також
маніфест руху: Сім маніфестів Дадаїзму (1924). Його зрілі роботи
починаються з Приблизної людини (1931) й продовжуються з Говорячи
сам з собою (1950) та Внутрішнього обличчя (1953). Ервін Кесслер,
реалізатор виставки TZARA.DADA.ETC: Є надзвичайним досягненням те, що
молодий юнак, який покинув Бухарест у
1915 році в листопаді, 5 лютого увійде прямо на велику сцену
міжнародного мистецтва, яке й створює. Це і є тезою виставки – що дадаїзм був
створений у вихорі натхнення на початку 1916 року, а Трістіан Тцара разом з
Марчелом Янку та Артуром Сегалом, всі вони родом з Румунії, з Бухареста,
створили завдяки цьому надзвичайному імпульсу дадаїзм. У виставці в ARCUB ми представляємо
близько 100 предметів, які походять з колекції Еміліана Раду, одного
бухарестського колекціонера, який присвятив себе в останні роки цій копіткій та
надзвичайно дорогій роботі по збору обширної папки Трістана Тцара і DADA. Це
предмети унікальної цінності, деякі з них ніколи не були виставлені на
міжнародному рівні, хоча й мають величезну релевантність, як, наприклад, лист
Трістана Тцара до Андре Бретона в липні 1919 року; це істотний лист, написаний
на вирваному зі своєї книги листі Двадцять п’ять поем, його першої
книги. Лист, в якому він організовує своє прибуття в Париж, і, разом з цим, і
перенесення дадаїзму від Цюріха до Парижа.
У повній славі Трістан Тцара вирішує піти з суспільного
життя. В інтерв’ю, яке він дав своєму другові бреіляну Іларіє Воронці у
відомому авангардистському журналі Інтеграл, Трістан Тцара
зізнався: Я пишу, щоб відкрити для себе людей. І дійсно, я відкрив людей,
але вони настільки мене розчарували, що цей логічний мотив зник повністю, як
іній, з мого горизонту з моїх клопотів.
Сам факт, що об’єкт мого розчарування є й сьогодні такої манери, яку я вважаю
відносно найгіднішою уваги, тільки збільшує мою печаль. Я зрозумів, нарешті, що
інші писали, якщо не для того, щоб піднятися, із соціальної точки зору, то принаймні
для того, щоб зробити внесок у банк їхніх відносин, який в один день відкриє їм
двері Академії, яка мене мало цікавила. Я продовжую писати для себе, і, не
знаходячи інших людей, я завжди шукаю себе. На відміну від розповсюджених
помилкових чуток про те, що Дада помер через відставку кількох осіб, я сам є
тим, хто вбив Даду, добровільно, тому що став вважати, що стан індивідуальної
свободи став, врешті-решт, колективним станом і що різні президенти почали
відчувати й думати так само. А мені нічого не є більш огидним, як церебральна
лінь, яка скасовує індивідуальний рух, будучи близьким до божевілля і всупереч
загальному інтересу.
Ервін Кесслер, реалізатор виставки TZARA.DADA.ETC: Дійсно, він
був украй розчарований, і стосовно з цим розчаруванням, я можу показати вам
інший надзвичайний лист із колекції, і включно, із виставки. Це документ,
адресований Трістаном Тцарою одному бідному бюрократу з бюро французької преси,
який збирав документацію про дадаїзм. Коли в 1928 році, той чиновник відправляє
йому папку про ДАДА, Трістан Тцара відповідає йому з великим сумом, що не
хоче більше нічого отримувати про ДАДА
та дадаїзм, адже це стосується його самого. Через це розчарування він
від’єднався від дадаїзму, свого творіння. Тому що дадаїзм був починанням – починання
взаємодії, спілкування, публікації, та соціальним, політичним й унікальним
починанням. І під час цього починання, слідкуючи за його розвитком, я виявив
насправді Трістана Тзару. Я не знайшов його зараз, я працюю вже п’ять-шість
років над цим, я роблю дослідження і читаю про Трістана Тцару, опублікував про
нього багато текстів, в тому числі й за кордоном, в США, про його здатність
створювати з нічого, про течію
надзвичайних розмірів. Тому що на даний момент неодадаїзм є однією з течій, яка
робить свій внесок в сучасне мистецтво.
Виставка TZARA.DADA.ETC, відкрита в Бухаресті до кінця
квітня, включає в себе оригінальні твори графіки відомих творців авангарду як
Андре Бретон, Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Жоана Міро, Соня Делоне, Макс Ернст,
Альберто Джакометті, Ів Тангі, Жан Арп і Марсель Янку, книги артистів та
історичні авангардні видання, плакати передвоєнних дадаїстичних заходів, а
також вражаюча колекція старовинних фотографій із Трістаном Тцара на всіх
етапах його життя. Виставка є частиною заходів, організованих з нагоди висунення кандидатури Бухареста на
звання культурної столиці Європи 2021 року, здійснене за ініціативою й
координуванням ARCUB.
