У м. Клуж-Напока відсвяткували річницю від дня народження Т.Г.Шевченка

У Клуж-Напоці українська громада продовжує проводити заздалегідь сплановані події, які спрямовані на поглиблення і поширення знань про видатних діячів нашої культури та історії, не дивлячись на час, сповнений тривог і справжніх трагедій.

România Internațional, 02.04.2022, 06:10

У Клуж-Напоці українська громада продовжує проводити заздалегідь сплановані події, які спрямовані на поглиблення і поширення знань про видатних діячів української культури та історії, не дивлячись на час, сповнений тривог і справжніх трагедій. Відтак, 19 березня в місцевому осередку Союзу українців Румунії відбулося святкування 208 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861) – українського поета і художника, класика української літератури, а також непохитного борця за державну незалежність та політичну самостійність України, за повне визволення українського народу.

Цю щорічну подію і цього разу було організовано Союзом українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури при департаменті словянистики на факультеті іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя. Пан Іоан Гербіл – голова клузької філії СУР і ведучий події – на відкритті запропонував вшанувати память загиблих під час бойових дій, які розвернула загарбницька російська армія на українських землях, хвилиною мовчання. «…Кожного року ми вшановуємо пам’ять Тараса Григоровича Шевченка – велику постать всієї української культури, не лише літератури. Беручи до уваги те, що відбувається в Україні, я підготував доповідь «Патріотичні мотиви в творчості Шевченка». Мабуть всі знаєте його патріотичні твори, але зараз є той час, коли їх варто знову пригадати», – розпочав свій виступ Йоан Гербіл.

Підкреслюючи велич постаті українського геніального творця, доповідач сказав: «Сьогодні просто неможливо уявити українську літературу, культуру та історію без творчого доробку великого Кобзаря. Його ліричні твори геніальні, а картини – шедеври українського мистецтва й не лише, бо Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття.» Автор доповіді розказав про патріотичні погляди Шевченка і назвав та процитував уривки з тих творів, в яких він їх висловлює. Патріотизм нашого Кобзаря легко побачити і почути як в його творах про славне козацьке минуле, так і в ліричних описах рідного краю. «Патріотичні мотиви творів Тараса Шевченка зрозумілі всім читачам, які хоч раз тримали в руках Кобзар. Вони пронизують кожен рядок й це є доказом того, що він був справжнім борцем свого народу. Адже мало хто в світовій історії з таким же запалом захищав незалежність своєї Батьківщини, свобoду кожного українця.» – підкреслив пан Гербіл. Творчість Шевченка в цілому і його патріотичність зокрема «мали величезний вплив на формування і розвиток передової української літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів української культури.» У своїй роботі пан доцент також зачитав декілька влучних висловлювань та думок помітних постатей української літератури про значення і вплив шевченкових ідей та творів, про його роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу.

Незапланованим став виступ пана професора Миколи Крамара, який привернув увагу присутніх на «деякі важливі речі, повязані з Шевченком, і які відповідають теперішнім часам». Він, в першу чергу, згадав шевченкознавство – «науковий напрямок, який займається науковим аналізом та оцінкою творчості Тараса Григоровича», а також визначає місце його постаті в історії й культурі України та світу. Існування такої галузі в науці говорить про безсумнівну важливість Шевченка-митця та глибину і багатогранність його творчості. Пан професор зазначив, що «найдорожчою спадщиною Шевченка була його непримеренність до духовного і політичного рабства українського народу», і що в цьому творець вбачав перепону для розвитку українців як нації. На думку промовця, на перше місце у своїх творах Шевченко ставить людину, а лейтмотивом у його творчості є почуття людської гідності. І, здається, ми не забули, що таке людська гідність, бо саме це почуття є однією з причин такого неочікуваного спротиву українців в останні тижні. «От як відновилася козацька сила українців. Вони показали, що здатні захищати свою землю, свій народ, своїх дітей» – наголосив пан Крамар. Звертаючись до студентів, він підкреслив: «Вивчайте літературу, знайте її! Бо це є найвищий рівень культури…». А викладачам порадив «ставити вивчення Шевченка на перше місце на Філологічному факультеті. Його треба знати… Іншого такого поета, як наш великий Кобзар, немає».

У продовженні зустрічі відбулася презентація двох книг, які вийшли в світ у 2020 році за фінансової підтримки Союзу українців Румунії. «Сьогоднішня зустріч є чудовою нагодою для презентації двох праць, ґрунтовних й оригінальних досліджень творчості Тараса Шевченка, які належать двом буковинським українським письменникам….Ці роботи вписуються в румунську шевченкіаду, яка була започаткована ще наприкінці 19 століття» – зазначила пані доктор-лектор М.Гербіл. Ці книги відредагував і написав до них вступне слово професор В.Антофійчук з Чернівців. На його думку в книзі «Молитви і псалми Тараса Шевченка» її автор Іван Кідещук зосередився «на вияві своєрідності функціонування молитов і псалмів у творчості Тараса Шевченка, що переконливо повязується із особливостями світогляду поета…». А пані доктор-лектор М.Гербіл наголосила, що «Іван Кідещук поставив собі за мету простежити ідейний звязок Кобзаря з біблійними псалмами та іншими джерелами релігійної літератури і на цій основі довести істинно щирі релігійні почуття Шевченка.»

«Просвітлене Шевченкове слово» Євсебія Фрасенюка з точки зору пана Антофійчука є «…цікаве та оригінальне дослідження. Вона виявляє нові, науково обгрунтовані спостереження над творчістю великого українського поета-мислителя в контексті його світогляду й історичної доби…». Сам автор хоче, щоб світло шевченкової істини «сходило в кожній українській родині; щоби «Кобзар» як і Біблія став настільною лектурою українців; щоби кожен з них, живущий в Україні і не в Україні, мав внутрішню потребу просвітлюватися Шевченковим словом».

Не обійшлося на заході без художнього цитування декількох уривків з поем Тараса Григоровича. Всі вони нам зараз, на фоні безпрецедентної російської агресії, здаються такими сумними і, як ніколи, правдивими. Непомітно розмова зійшла на обговорення військових подій в Україні, їхнє порівняння з іншими подібними ситуаціями в минулому, на пошуки причин та пояснень. Але завершилася дискусія і подія оптимістично та символічно – українською народною піснею. Адже, за свідченнями соратників, наш Кобзар любив виконувати народні пісні не менше ніж малювати чи віршувати. Пройшли віки, а ми – покоління телебачення та інтернету – продовжуємо співати від смутку і від щастя, захоплюватися живим і запальним шевченковим словом, прислухатися до його мудрих настанов і порад. (Авторка: Ольга Сенишин)