Традиційний музей в цифрову епоху
У сучасну епоху, визначену безпрецедентним вторгненням технології в щоденне життя, галузь культури йде природним ходом розвитку людства.
Monica Chiorpec, 16.08.2014, 01:36
У сучасну епоху, визначену безпрецедентним вторгненням технології в щоденне життя, галузь культури йде природним ходом розвитку людства. Музеї й культурні установи зі всього світу перевизначають свою структуру, стаючи доступними публіці й поза стінами будівель, де містяться роботи мистецтва. Наприклад, один з найвідоміших європейських музеїв Лувр приготував своїм відвідувачам незвичайний сюрприз, який став світовою прем’єрою. Починаючи з наступного року, 3D консолі будуть направляти любителів мистецтва впродовж багатих колекцій паризького музею.
Музей румунського селянина з Бухареста є іншим унікальним випадком, який не можна включити в парадигму традиційних музеїв незважаючи на його специфіку. Анамарія Юга, етнолог Музею румунського селянина: ”Традиційний” музей відноситься до традиційного експонування. З цієї точки зору, Музей румунського селянина не є ”традиційним” музеєм. У 1996 році він отримав премію ”Європейський музей року” саме за те, що пропонує незвичайний спосіб представлення та музеографічний дискурс, ще нереалізований на той час. Йдеться про бачення художника Хорії Берні й про те, як виставлені всі експонати, які мають між собою зв’язок, як вони підтримують одне одного, як створюють і відтворюють контексти з середовища, з якого їх було взято. Йдеться про незвичайне виставлення. Інші етнографічні музеї, тобто традиційні, є більш дидактичними. Вони спочатку представляють заняття селянина, які поділені, в залежності від зал, за цією тематикою. Предмети пов’язані з скотарством, сільським господарством чи традиційним одягом — кожен в окремій залі. А Хорія Берня бачить по-іншому музей і ділить його надвоє. Йдеться про християнський закон та повсякденне життя. Є зали, де представляється важливість вірувань і те, як селянин відноситься, наприклад, до хреста чи дерева життя. Тут немає релігійних предметів, а лише ті, якими користувався селянин у повсякденному житті та, які мають на собі хрест як захисний знак.”
Після унікального бачення Хорії Берні, Музей румунського селянина переходить на новий етап, інтегруючись в цифрову епоху. Про його переваги та недоліки розповість Анамарія Юга: ”Ми маємо дуже добре розроблений віртуальний тур, який місить й деяку додаткову інформацію по відношенню до того, що бачить відвідувач, прийшовши до музею. Текст сказаний із аудіо-гіда, доступ до якого може отримати будь-хто. Це надзвичайно, тому що таким чином будь-хто може побачити нас із дому, сидячи зручно в кріслі. Проте віртуальний тур не замінює музей, це скоріше всього запрошення, щоб люди приходили й бачили ці предмети якомога ближче і в дійсності. Музей залишається музеєм і треба експериментувати всю атмосферу, яку він створює. Віртуальний тур все-таки представляє лише деякі частини, незважаючи на панорамне бачення.”
Не лише постійні колекції музеїв мають розроблені віртуальні тури. Інтернет містить виключно віртуальні музеї, які складаються з колекцій, зараз вже недоступних відвідувачам. Біля мікрофону знову Анамарія Юга: ”Музей румунського селянина має й невеличкий музей, який існує лише віртуально. Йдеться про Музей дитинства, якого можна побачити на веб-сторінці www.childhoodmuseum360.ro. Він є результатом проекту, яким ми займалися впродовж 2 років. Він був фінансований через європейську програму ”Культура 2007-2013”, в рамках якої ми зробили віртуальний музей дитинства так, як ми собі запропонували. Впродовж року команда фахівців музею створювала виставки на тему дитинства. Кожна виставка тривала по місяцю. Ми запропонували зробити музей, який, з точки зору простору, розмістився б у одній залі в різних образах. Наприклад, перша виставка була сконцентрована довкола вірувань, пов’язаних з народженням та хрещенням. Кожна виставка була ретельно сфотографована і була зроблена панорама з різних кутів залу. Пізніше панорама кожного залу була розміщена на веб-сторінці, до неї ми додали й додаткову інформацію з текстами чи інтерв’ю, зробленими в цей період з колекціонерами іграшок чи різними людьми про їхні спогади з дитинства. З цієї причини веб-сторінка є набагато комплекснішою, ніж сама виставка. Цей віртуальний тур музею повертає відвідувача до тих 7 виставок, представлених впродовж року в музеї, які вони вже не можуть побачити в дійсності.”
Незалежно від музеографічного бачення, відвідування та прямий контакт з експонатами не можуть бути заміненими віртуальним туром. Презентація колекцій музею посередництвом Інтернету стає, щонайбільше, зручним інструментом, корисним для пробудження інтересу відвідувачів та для архівування колишніх музейних колекцій.
