Топ-книги минулого року
Площа неба. Кухонний журнал Нори Юги та Еротикон. Трактат про любовний вимисел Міхаели Урси – це дві найцікавіші видавницькі появи минулого року. Пропонуємо вам оглянути їх разом в сьогоднішній рубриці Світ культури.
Corina Sabău, 19.05.2013, 01:00
”Площа неба. Кухонний журнал” Нори Юги та ”Еротикон. Трактат про любовний вимисел” Міхаели Урси — це дві найцікавіші видавницькі появи минулого року. Пропонуємо вам оглянути їх разом в сьогоднішній рубриці ”Світ культури”.
Міхаела Урса є автором збірок ”Восьмидесятники та обіцянки постмодернізму” (видавництво ”Паралела 45”, 1999 р.), ”Георге Кречун – монографія” (видавництво ”Аула”, 2000 р.) та ”Письменнотопія” (видавництво ”Дачія”, 2005 р.; переглянуте видання, 2010 р.), нагороджених Спілкою письменників Румунії та Асоціацією загальної та порівняльної літератури Румунії. ”У Еротиконі я намагалася приєднатися до першорядного розуміння літератури як інвентаря світу, як просте задоволення, переносячи на другий план структурний, естетичний чи аксіологічний коментарій” — каже Міхaела Урса. Критик Алекс Голдіш помічає, що збірка є ще дивовижнішою тому, що майже нічого не готувало нас до гедоністичного есе про західний еротичний вимисел. Міхаела Урса: ”Я зраділа знайти цю ідею, відречення від високої естетичної позиції літературного теоретика, щоб відкрити настільки ж цікаві галузі і настільки ж суттєві для наших відносин з літературою. Галузі ідентифікаційного читання, галузі читання для задоволення, читання, яке я назвала поверненням літератури як життя. Літератури як літературного переживання”.
Любовний вимисел не читається, а візуально простежується — це інтуїція, від якої починається ”Еротикон” Міхаели Урси. Від грецького роману до Анаїса Ніна, Маркеса, Набокова, Брукнера чи Бегбедера речі не змінюються так вже й багато, як би ми могли подумати. Повертаючись до назви книги, ”Еротикон” доручає літературі, на думку автора, одну зі специфічних сил візуального мистецтва: передачу цілої історії одним зображенням, це ядерна сцена, центральна одиниця класичного любовного вимислу. ”Я піклуюся про міру, в якій любовна література схильна до ризику бути прочитаною без вимислу, перейнятою як модель існування у більшій мірі, ніж це стається з іншими формами літератури. Ми не спиняємося бути навченими, як нас любити, від вчителів з найменшою довірою: літературних героїв” — розповідає Міхаела Урса. Ми запитали її, чи цей ризик великий: ”Гадаю, що це величезний ризик, який я помітила, викладаючи мої курси. Тому що навіть якщо я майже на кожному курсі підкреслюю, що темою дискусії є література, а не життя, багато студентів, з якими я працювала над цими текстами, які у свою чергу є зразковими читачами, не можуть втриматися, щоб не посковзнутися, не потрапити в цей капкан: дивитися на контексти любовної літератури як на свого роду моделі, які можна наслідувати у щоденному житті”.
У другій частині книги Міхаела Урса зізнається, що ”дозволяє переконати себе утопічною амбітністю уловлювати неможливе, визначати любовний вимисел”. І все вона дає нам і можливе визначення: ”любовний вимисел представляє собою завжди еротологію, псевдо-пояснення чи навіть ідеологію еросу, ідентифікаційний код справжнього кохання чи природи кохання”.
Нора Юга, яку вважають однією з найважливіших письменниць румунської літератури, дебютувала в 60-ті роки, публікуючи понад 20 збірок поезії, прози та журналів. За свою діяльність вона була нагороджена найважливішими румунськими літературними преміями, а її книги були перекладені та опубліковані в Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії, Іспанії, Болгарії та Словенії. У 2007 році вона отримала від Німецької академії мови та поезії (Deutsche Akademie für Sprache und Dichtung) премію ім. Фрідріха Гундольфа — це нагорода, яка надається тим, хто сприяє розповсюдженню німецької культури у світі. Отримала найважливішу стипендію, надану іноземному письменнику Німецькою службою академічних обмінів (Deutscher Akademischer Austausch Dienst). Переклала багато книг, серед яких книги Августа Стріндберга, E.T.A Хоффмана, Фрідріха Ніцше, Кнута Гамсуна, Ельфріди Єлінек, Герти Мюллер, Ернста Юнгера, Оскара Пастіора, Гюнтера Грасса, Аглаї Ветерані, Рольфа Боссерта.
Опублікована в 1986 році, збірка ”Площа неба. Кухонний журнал” є однією з найсміливіших і, парадоксально, найменше відомих книг Нори Юги. Як відзначає й Клаудіу Комартін у передмові збірки, яка вийшла у видавницькому домі ”Макс Блехер”, ”у момент свого виходу книга не отримала уваги, на яку заслуговувала. Можна сказати, що формула, якої торкнулася авторка, видалася занадто екзотичною. Між іншим, початкова назва збірки ”Кухонний журнал” була досить провокаційною, щоб її не усунула цензура. Нора Юга: ”Це книга, з якої цензура вибрала найбільше сторінок, а це перевидання має щось особливе, що може зацікавити. Ця книга в її першому варіанті була позичена мною поетесі Мар’яні Марін, з якою ми були добрими подругами. Звичайно, книги з’являлися у тій формулі, якої хотіла цензура, з нашими словами, заміненими цензурою, але коли ми давали їх друзям, вони читали їх в оригінальному варіанті. Книга пройшла через цей процес, коли була опублікована вперше, а моєму видавникові Клаудіу Комартіну ця форма здалася дуже цікавою: над вибраним цензурою словом ставити слово, обране на початку мною. Ось так після багатьох років книга виходить із перекресленими цензурою словами, заміненими реальними”.
”Декілька світів призначають зустріч у скромному периметрі кухні, де існування поетеси розгортається в режимі накладених переживань. Поезія Нори Юги з рішучим прозаїзмом, різкою жорстокістю є в той же час і рідкісною сміливістю натхнення” — писав критик Валеріу Крістя. Біля мікрофону письменниця Нора Юга: ”Книга є особливою і з іншої точки зору. Це перша моя книга, у якій я застосувала принцип писання, вірніше іншого виду писання по відношенню до того, що з’являлося тоді в румунській літературі, а саме тотальної книги, в якій письменник, переходячи від одного стану до іншого, адаптує і свій голос. А в цій ситуації може статися, що змінюються і літературні жанри… В уривках прози дуже часто я описую дії, які відбулися на кухні, а коли стани стають дуже ліричними — з’являється голос поезії”.
На завершення нашої передачі послухайте уривок із книги ”Площа неба. Кулінарний журнал”: ”Чи матиму я час заявити про все перед цим трибуналом, який дивиться на мене з підозрою? Чи матиму сміливість переступити через мою останню цензуру і сказати все те, що не пристойне бути почутим? Чи маю я право висловити свої думки, коли мені надається шанс промовчати? Панове присяжні, ми не говоримо тією ж мовою. Чи пережили ви коли-небудь героїзм, божевілля, ризики свободи?”
