Танець на ХХУІІІ Національному театральному фестивалі

Національний театральний фестиваль приносить щороку до Бухареста не лише театральні вистави, а й танцювальні, які можна вважати справжніми артистичними заходами. Так сталося й цього року...

România Internațional, 24.11.2018, 01:42

Національний театральний
фестиваль приносить щороку до Бухареста не лише
театральні вистави, а й танцювальні, які можна вважати справжніми артистичними
заходами. Так сталося й цього року. Доказом того є те,
що тривалість фестивалю була збільшена на один день, для того щоб
виступила відома театральна компанія
Nederlands Dans Theater. І це сталося у переповненому
глядачами Великому залі столичного Національного театру.

Габрієла
Каррізо, співзасновник, разом із Франком Чартіером, відомої бельгійської
компанії «Peeping Tom», представила
на Національному театральному фестивалі в Бухаресті свою нову танцювальну
виставу «Мати/ Mother». З прем’єрою в 2016 році Мати -
є другою виставою трилогії бельгійської компанії, що
дебютувала із виставою
Батько (Father) у 2014 році
і завершиться виставою Дитина/Child
в 2019 році. Хореографічний стиль Габрієли Каррізо
надзвичайно оригінальний та легко впізнавальний, а її шоу викликають сильні емоції, а
також пропонують глядачеві нові уявлення про тему, якої вона
торкається. У своїх виставах, хореограф Габрієла Каррізо
завжди рушає з ідеї декору. Дуже
важливим був простір у підготовці вистави Мати, розповіла
хореограф виключно для ВСРР: Ми
почали з ідеї відсутності матері. Смерті матері. Я хотіла
відсторонитися, не почати з сім’ї, дому,
материнства, але задуматися про деякі сильні почуття,пов’язані
зі втратою матері або тим, що
означає бути матір’ю…Отже простором для цього може стати
навіть музейний простір,
суспільний простір. Це може бути кімната очікування, але це більше простір для
виставлення. Який, зрештою, стає
досить теплим, сімейним. У певному сенсі це поняття вдома
повертається. Наприклад, перш за все я попросила моїх
танцюристів принести якісь фотографії дитинства
зі своїми матерями і розповісти про це
… Ідея полягала в тому, як ми, актори, можемо відродити ці
спогади. Простір дуже важливий, тому що ми можемо подорожувати в цьому
просторі. Є там приміщення для запису, наприклад, зі скляною
стіною, як студія запису. Яка може бути
також дитячим інкубатором… Але всі ці простори мають чогось
спільного – це те, що ти виставляєш, через що
дивишся, але в контакті з цим музеєм. Отже, моя танцювальна
вистава будується за допомогою цих просторів, що
змінюються. Це не фізична зміна, а зміна у нашому розумі, зміна
перспективи.

Покинувши
країну у 12-річному віці, на основі стипендії від Канадської
Національної балетної школи, танцівниця та хореограф Ана
Марія Лукачу працює зараз в
Сполучених Штатах Америки. Хоча протягом років
вона відвідала кілька разів батьківщину, цього року,
вперше після 28 років, вона виступила перед
румунською публікою. Її запросили організатори Національного
театрального фестивалю з танцювальним шоу Поза
межами сцени, разом з Натаном Грісволдом, першим сучасним танцювальним
шоу, в якому вона була хореографом. Ана
Марія Лукачу розповідає про її виступ у
Бухаресті: Останнім часом я відчуваю потребу
висловлюватися за допомогою танцю або випробовувати чогось нового. Те, що я
зараз бачу в світі, це не те, що я хочу сказати чи зробити. Мені дуже надихнули
майстерні клоунського танцю, так званого клоунінгу, в яких я брала участь.
Клоунінг показує все, що є гуманним або менш гуманним у світі, і я хотіла
спробувати чи можу передати це за допомогою цієї хореографії та все те, що я
знаю про танець. Рушила я від менш абсурдної ситуації, коли хтось мені щось
каже, аргументуючи, що вони сказали мені або вони
говорять або вони цього зробили. Але хто такі вони? Отже,
звідси все й почалося. Також ми хотіли, щоб вони були керівниками сцени. Все надається
кимось згори, або з одного боку, або з іншого, але не нами. Все замовлено. Мені
сподобалася ідея, що ми, знаходячись на сцені, піддані якійсь зовнішній поза-сценічній
силі.

Румунія
була представлена в розділі танцювальних вистав на
Національному театральному фестивалі із виставою Милостиня/To_R,
театру «Studio M» з м. Сфенту Георге, у режисурі та
постанові Пала Френака. Імола
Мартон, директор «Studio M»:
Пал Френак розповів нам, що хоче поставити виставу на
основі ідеї уявної милостині. Яка може бути й
весіллям, і милостиню… Вистава
представляє ситуацію десь між реальністю та уявою, розповідає про
різні між-людські і внутрішньо людські
відносини – самотність, неможливість увійти в контакт з кимось
іншим або з самим собою, конфлікти, кохання …
Різні стани, починаючи від веселого стану, й до стану, що викликає
твоя участь у милостині. Пал Френак створює зображення, які
передають ці стани. Ось чому вистава не має явної
історії, але це свого роду дуже ліричне і дуже візуальне шоу.

Отже, 28-ий Національний
театральний фестиваль закінчився танцювальною виставою,
представленою «Nederlands Dans Theatre» (NDT).
Це була подія не тільки для глядачів Національного театрального
фестивалю, а й для артистів Нідерландського танцювального
театру, розповів для ВСРР хореограф Пол Лайтфут,
художній керівник компанії. Минуло дванадцять
років, від коли я побував тут.
Коли я повернувся до Румунії, для мене було дуже важливо продемонструвати
різноманітність нашої роботи, як неймовірно хамеліонізованою може бути
наша компанія та ознайомити румунську публіку з палітрою наших вистав
зізнався Пол Лайтфут.

Таким чином, Нідерландський
танцювальний театр представив чотири вистави:
Стріляй Місяць, Сола Леона і Пола Лайтфута,
Прикиньтесь сліпі, Марко Гоеке,
Заява Крістала Піте та Володимир
від Хофіша Шехтера. Режисер-постановник Пол Лайтфут: ««Стріляй у Місяць» це шоу, для
якого я і Сол використали музику Філіпа Гласса і створили декор,
що нагадує про театральну виставу. Це роздум
про стосунки. Бути в партнерстві з кимось і, водночас, бути
неймовірно самотнім. Почуття ізоляції, клаустрофобії і,
водночас, свободи, мрій … Танцювальне
шоу Marco Гоеке – це божевілля. Це
прояв фізичного руху, диво. Це шоу було
зроблено за дуже короткий час на музику Джеффа Баклея.
Кристал Піте написала п’єсу разом з дуже
талановитим письменником Джонатоном Янгом. Вони записали цю п’єсу з
чотирма акторами, що інтерпретують чотири герої. Потім
вона перемістила цю історію на сцену, використавши чотирьох
танцюристів. Я вважаю його одним з
найважливіших шоу, яких я бачив в останні роки.

Володимир – це шоу,
яке нещодавно мав свою прем’єру, чиї
сценографія та музика належать Хофешу Шехтеру, одному з
найцікавіших у Великобританії артистів. Коротше
кажучи, виступ театру Nederlands Dans на сцені Національного театрального
фестивалю було найкращим
фіналом для цьогорічного Національного театрального фестивалю,
як зазначила й театрознавець Оана Стойка.