Танець в програмі Міжнародного театрального фестивалю 2017
Протягом багатьох років, танець посідає особливе місце в програмі Міжнародного театрального фестивалю (МТФ) в місті Сібу. А цього року виступ ізраїльських танцюристів став справжньою подією для широкої публіки.
România Internațional, 29.07.2017, 08:48
Протягом багатьох
років танець посідає особливе місце в програмі Міжнародного театрального
фестивалю (МТФ) в місті Сібу. А цього року виступ ізраїльських танцюристів став
справжньою подією для широкої публіки.
Танцювальна
компанія Вертіго, яку в 1992 році заснували в Єрусалимі Ноа Вертхайм та Аді
Шауль, є однією з найвідоміших в Ізраїлі, і дуже популярною серед публіки
фестивалю в Сібіу, перед якою виступала п’ять років поспіль. У цьому році, на
XXIV-му фестивалі, вона виступила з двома шоу: «Вертіго 20» – ювілейна
програма, відзначена спеціальною премією Міністерства культури та спорту
Ізраїлю та «Яма», нове шоу хореографа Ноа Вертхайма. Про «Вертіго 20», що
продовжує бути дуже популярним, хоча компанія досягла свого 25-річчя,
розповідає Ноа Вертхайм: «Я почав це шоу думаючи про ювілей, але як артисту
мені було дуже важко створити щось тільки для розваги або святкування. Я не є
артистом цього типу. Завжди намагаюся увійти в суть моєї роботи. Я знайшов тут
цікавою тему вибору, яка, гадаю, є частиною моєї роботи. Тому що я завжди
ставлю питання, в якій мірі ми можемо вирішувати, або що ми можемо контролювати
в цьому житті. Отже, вибір що робити і як зробити, в цьому суть питання. Включити
в шоу моменти святкування нашого життя, час і простір між небом і землею. Ті
місця, де можна стати так, щоби ноги не торкалися підлоги, як стільці, але
створені в дуже розумній та абстрактній формі – простір, створений як комора
між небом і землею. Таким чином, кожен раз, коли ми хочемо діяти, ми входимо у
цей світ, як маріонетки, якими управляє Господь Бог, публіка…»
«Яма» повністю
відрізняється від «Вертіго 20», виходячи з площини свята та входячи в іншу,
набагато більш духовну. Ноа Вертхайм: «Яма означає вода, але костюми мають
чорний колір, усе чорне. Маємо декілька коробок, які висять над нами все нижче.
Тому що в Біблії написано, що на другий день були створені вода і небо. Отже, це ніби
роздуми. Я використовую рухому воду, хвилі, дуже сильну тілесність, що в бойових
мистецтвах називається Фа Джин. Крім того, в кінці, ми створили танець
дервішів. Цей шоу абсолютно відрізняється від «Вертіго 20». «Вертіго 20» є
святом, а «Яма» є значно важчим, серйознішим, глибшим і, в кінці, гадаю,
приносить духовну надію.»
І теж з Ізраїлю в
цьому році повернулася до Сібіу знаменита ізраїльська трупа
сучасного танцю «Кіббуц» з шоу «Коні у небі», хореографа Рамі Беера та інша
відома трупа «Бат-Шева» Охада Нааріна з шоу «Вірус Нааріна». Це шоу принесло
Нааріну в 2002 році Нью-йоркську премію в галузі танцю і виконавського
мистецтва «Бессі». Творець революційної мови руху гага Охада Наарін
є одним з шести артистів, які отримали в цьому році зірку на Алеї слави в місті
Сібіу, в рамках проекту Міжнародного театрального фестивалю.
Теж у розділі
танцю, в цьому році до Сібіу повернулася театральна трупа Бренди Анхель з
Аргентини. Засновниця у 1994 році театральної трупи, яка носить її ім’я, Бренда
Анхель заклала основи першої школи «повітряного танцю» в Буенос-Айресі, відкритої
в 1998 р. Після надзвичайного успіху в минулому році в Сібіу із вражаючим шоу
«Танго на висоті», колектив повернувся в цьому році з продовженням цього шоу, в
якому танцюристи висять у повітрі, перевершуючи себе використовуючи підлогу і
стіни, створюючи калейдоскоп руху й анімації. Цей повітряний танець є особливою
мовою, а не цирковою акробатикою. Бренда Анхель розповідає про «повітряний
танець»: «Те, що ми показуємо в даний час є результатом 22-річної роботи. Це не
можна зробити з дня на день. Мені дуже подобається досліджувати рух, щоб
отримати різні перспективи, щоб змінити можливості. Моя увага зосередилася на
повітряному танці, який пропонує новий вид руху, а також може дати публіці нову
перспективу. І це дуже привабливо. У певному сенсі це нескінченні можливості.
Дійсно, в наші дні «повітряний танець» схожий більше на цирковий жанр, і думаю,
що люди ставляться до нього по різному. Я присвятила своє життя танцю і називаю
свою роботу танцем. Не намагаюся обов’язково використовувати акробатику, а танцюю.
І акробатичні елементи виходять від цього. Тому, я вважаю, що суть моєї роботи
– танець. А танець може говорити через рух і більше нічого не потрібно. Іноді
танець може стати більш емоційним або створювати невеликі історії … Отже, я
певним чином граюся з абстракцією, шукаю невеликі історії, а потім повертаюся
до руху.»
Крім Ізраїлю,
Аргентини, Іспанії, Франції та Південної Кореї і Румунія, звичайно, показала
свою школу танцю. До Сібіу повернувся хореограф Джіджі Кечуляну, з
театралізованою хореографічною виставою «#EMOJIPLAY», присвяченою особливо
молоді та поставленою на сцені бухарестського театру «Ексцельсіор». «#EMOJIPLAY
поєднує в собі, здавалося б в грайливому способі тривимірну мову
акторів-танцюристів, з візуальним і дивним двовимірним світом нових символів і
метафор», – каже хореограф Джіджі Кечуляну. «Ідея спілкування, діалогу сильно
відображена в шоу. Іноді це діалог глухих, іноді це спалахи діалогу, так само
як коли хочеш видалити щось на екрані, проводиш пальцем ніби сірником по коробці…
Дійсно, цей жест може вплинути на партнера, наприклад, якщо натиснути «не
подобається»… Певним чином, ця людська потреба в світі, який знеособлює стає
дуже важливою. І саме в цьому полягає суть вистави. Сучасна людина опиняється
перед різноманітними екранами і перед різними засобами сучасної технології, що,
врешті-решт, впливає на її людяність. Можливо, ми повинні стати роботами, або
навпаки, живучи серед екранів, ми маємо стати більш м’ясистими. Наша плоть,
наша шкіра, наші очі, наш погляд стають більш цікавою формою діалогу, ніж
звичайні знаки на екранах.»
Джіджі Кечуляну
отримав зірку на Алеї слави в Сібіу ще на початку цього проекту, ініційованого
в 2013 році за «унікальність своєї творчості в світі танцю і театру».
