Рік Костянтина Бринкуша

2016 рік знаходиться під знаком особистості румунського скульптора Костянтина Бринкуша.

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Monica Chiorpec, 30.01.2016, 00:24

2016 рік знаходиться під знаком особистості румунського
скульптора Костянтина Бринкуша. Сповнення 140 років від народження одного з
найважливіших художніх митців усіх часів став нагодою для проведення різних
культурних подій, конференцій, майстер-класів, різних проектів для повернення
та просування безсумнівної важливості творів Бринкуша.

В Румунському
культурному інституті в Бухаресті відбулася прес-конференція, що позначила
дебют культурних заходів року, присвячених Бринкушу. Матей Стирча-Кречун,
дослідник Інституту антропології ім. Франчіска Райнера, розповів про
найважливіші світові ініціативи щодо повернення спадщини Костянтина Бринкуша:
Діяльність дослідницького центру Бринкуша з Тиргу Жіу починається в
момент, коли знання в бринкушології
знаходяться на іншій орбіті. У 1995 році пройшли найбільш важливі до наших днів
ретроспективи Бринкуша в Парижі й Філадельфії, про рівень ознайомлення з
творчістю Бринкуша. У Паризькому каталозі, куратор виставки Карен Вілкін
писала, що творчість Бринкуша продовжує бути неприступною з точки зору
екзегетичного аналізу, що не можна було встановити джерела натхнення, не можна
було встановити походження і, врешті-решт, не можна було встановити й бачення
митця. Це було, практично, констатуванням фіаско після десятків років
дослідження творів Бринкуша. Це нічим не зменшувало видимість чи славу
художника, а навпаки, показує ваду або відсутність методу, щоб увійти в
інфраструктуру уявності його творчості.

Три десятиліття тому в Румунії Інститут антропології ім.
Франчіска Райнера з рідного міста Костянтина Бринкуша Тиргу Жіу розпочав
дослідження стосовно мови творів Бринкуша. Визначальною особливістю румунського
скульптора, який опинився під шквалом критики, стало звільнення скульптури від
імітації природи, Бринкуш обравши образне представлення реальності, висловлення
суті речей та життєздатності й духовності форм. Матей Стирча-Кречун: У
2005 році були опубліковані архіви Бринкуша, що дозволило подолати деякі
коливання з боку критики, яка використовувала різні слова, вислови, фрази й
враження Бринкуша перейняті з уст деяких друзів скульптора, над якими завжди
витав знак запитання, чи дійсно так вони були сформульовані. Це документи, які
переписують замітки митця із майстерні, і які дають про нього істотну
інформацію. Я хотів би звернути увагу на те, що в цьому контексті виступає
ініціатива Інституту антропології Франчіска Райнера, який протягом
вже майже тридцяти років розпочав проект дослідження мовлення. Предмети є
контейнерами культурної інформації, якщо у вас є необхідні інструменти для
виявлення та обмеження інформації з самого об’єкта. До цього можна рушити від
самого мистецького твору, тому що він не обмежений утилітарно, тому що має
максимальне навантаження культурної інформації, тож шанси структурувати метод є
максимальними.

Проект
відновлення особистості Бринкуша через монументальний ансамбль з м. Тиргу-Жіу
належить творцю образотворчого мистецтва Михаю Цопеску. У Румунії
соціалістичного реалізму Бринкуш був сприйнятий як один з представників буржуазного
формалізму. Тим не менш, у грудні 1956 року в Художньому музеї з Бухареста була
відкрита перша персональна виставка Бринкуша в Європі. І лише в 1964 році
Бринкуш почав просуватися в комуністичній Румунії як національний геній і, в
результаті, монументальний ансамбль з Тиргу-Жіу із Безкінечною
колоною, Столом мовчання та Воротами Поцілунку
змогли бути врятованими від знищення.

Міхай Цопеску: Я не фотограф, а
ініціатор проекту, над яким працюю вже довгий час. Йде мова про реалізацію
приблизно двадцяти фотографічних робіт за ансамблем з Тиргу-Жіу, як
чорно-білих, так і кольорових, це фотографії-документ. Це не художні
фотографії, і не туристичні. Я співпрацюватиму з трьома артистами-фотографами.
Я буду, скажімо, куратором цього проекту. Ці фотографії, друк на алюмінієвих
листах музейного розміру до 2х2 м, спрямовані на просування монументального
ансамблю з Тиргу-Жіу. Як? Через ряд фотовиставок у містах, де побував Бринкуш,
а саме Будапешт, Відень, Мюнхен, Париж. З ініціативи деяких депутатів з Європарламенту
ця виставка буде представлена і в Брюсселі. Ці фотографії з монументальним
ансамблем з Тиргу-Жіу будуть доповнені й фотографіями з особистих архівів із
відновленням чи напередодні пейзажного відновлення ансамблю. Ці фотографічні
роботи залишаться на зберіганні в Центрі досліджень, документації та просування
Костянтина Бринкуша в Тиргу-Жіу та у Румунському культурному інституті, й
будуть використані, в залежності від попиту, на різних виставках.