Румунський фільм ‘Не торкайся мене’ на Берілінале
Повнометражний драматичний фільм Не торкайся мене (Touch Me Not), румунської режисерки Адіни Пінтіліє став найкращим фільмом кінофестивалю “Берлінале - 2018.
Corina Sabău, 24.02.2018, 10:42
Повнометражний драматичний фільм Не торкайся мене (Touch Me Not) румунської режисерки Адіни Пінтіліє став найкращим фільмом Берлінського міжнародного кінофестивалю, здобувши головну нагороду – Золотого ведмедя Берлінале – 2018
Знімання цього фільму було здійснене протягом десяти тижнів у період 2015-2017 років, як з професійними акторами, так і зі реальними людьми. У виробництві фільму взяли участь особи з більших країн Європи, серед яких: режисер та сценарист Адіна Пінтіліє (Румунія), актори Лора Бенсон (АнгліяФранція), Томас Лемаркі (Ісландія/Франція), Крістіан Байерлайн (Німеччина), Гріт Улемман (Німеччина), Ханна Хофманн (Німеччина), Сіні Лав (Англія/Австралія), Ірмена Чичікова (Болгарія) та Дірк Ланг (Німеччина).
Повнометражний фільм, дебют режисерки Адіни Пінтіліє, результат кіновиробництва компанії Манекіно фільм був сприйнятий з ентузіазмом директором Берлінського кінофестивалю Дітером Косслік, який сказав, що цей фільм сприяв на нього велике враження. Режисерка Адіна Пінтіліє подає деталі: Можливо це був своєрідний акт довір’я з боку організаторів фестивалю, можливо, йдеться про виняток щодо нашого фільму. У всякому разі ми відчули велику відкритість до нас й ми були дуже добре прийняті і розуміється, ми дуже вдячні за це, оскільки над цим фільмом ми всі працювали дуже багато, майже протягом семи років. Ми розпочали працювати над ним десь у 2011 році з досить гарними результатами, особливо що стосується міжнародного співробітництва, незважаючи на численні перешкоди щодо фінансування фільму у нас, в країні. Протягом двох років Румунія не фінансувала цей фільм. У кінці-кінців, мабуть, завдяки успіху, яким він користувався закордоном, Румунія фінансувала фільм й так ми змогли зробити фільм у кооппродукції з іншими країнами. Іншими словами, проект був цікавий, однак з труднощами зі багатьох точок зору.
Фільм Не торкайся мене, який коливає на межі фікції, документального фільму або візуального мистецтва, сміливо експерементуючи щодо змісту та його кінематографічного вираження, є індивідуальним дослідженням ідеї інтимності, людського потягу до автентичного зв’язку. Фільм є спробою віднайти прошарки інтимності, яка наштовхується на її шляху на численні небезпеки. Зворотною стороною любові може бути: ненависть, агресивність, непорузуміння. Все це є складовою частиною певного інтимного зв’язку – стверджує Адіна Пінтіліє, яка додає: Я вважаю, що спосіб нашого розуміння інтимності залежить від певних аспектів: від рівня нашого виховання, культурного середовища, в якому ми живемо, способу нашого формування. Практичне спілкування з іншими людьми є досить складним. Цей проект з’явився саме з бажання дослідити все вищезгадане. Розуміючи, що я фактично не дуже усвідомлена щодо суті інтимності, я розпочала своєрідний процес пізнання й виявлення окремих, іноді гідних подиву способів прояву інтимності, отже почала співробітництво, як з професіональними акторами, так і з звичайними людьми, які не працювали у кінематографічному світі, але зацікавлені цією галуззю дослідження. У результаті цього співробітництва, я одержала поєднання особистих історій з елементами фікції. Застосовувала також експерименти психодрами та інші засоби, що сприяли висвітленню механізмів, до яких ми нерідко звертаємось у наших стосунках з іншими людьми не здаючи собі справи в цьому. Фактично, всі персонажі стикаються з цією суперечністю, а саме: потягом до інтимності, одночасно з побоюваннями зав’язати взаємні стосунки, боячись стати легкоуразливою особою.
Фільм ‘Не торкайся мене Адіни Пінтіліє коливає на межі фікції, документального фільму або візуального мистецтва. Створені нею кінокартини вважаються критиками своєрідними явищами румунської кінематографії, явно вирізняючись власним зоровим стилем, сміливим кінематографічним дослідженням та безконтрольним дослідженням людської психології. Я звернулася до Адіни Пінтіліє зі запитанням, що знаходиться на першому місці тоді, коли будує кінематографічну повість. Ось, що вона відповіла: Кожний проект я починаю з великою відкритістю, отже фільм набирає форми у залежності від того як окреслюються його підвалини, тобто суть проблеми. У даному конкретному випадку існував початковий сценарій, тобто певна структура від якої ми відштовхнулися у наших дослідженнях. Отже, маючи початкову повість, ми здійснили її знімки. Констатуючи, що ця перша спроба відповідала скоріше потребам документального, ніж художнього фільму, ми спрямували наші зусилля на більш глибоке пізнання суті героя фільму, застосували також окремі музичні мелодії, які дуже багато означали для цих людей щодо їх спогадів, мрій тощо. Були знайдені способи, за допомогою яких ми знайшли відповідних людей, за допомогою яких ми почали працювати в цій дослідницькій лабораторії інтимності, якою є фільм Не торкайся мене. Оскільки інтимність є прихованою зоною для багатьох з нас, ніхто з учасників проекту не мав жодної уяви, які з застосованих елементів були персональні й які уявні.
Повнометражний фільм Не торкайся мене становить першу частину майбутнього складного проекту, який підтримують Паризький центр імені Помпіду, Бухарестський національний музей сучасного мистецтва, Варшавський музей сучасного мистецтва та Центр мистецтва в Лейпцігу. Фільм Не торкайся мене, досліджуючи поза табу, важливу роль інтимності в розвитку людини, пропонує відкрити шлях нових перспектив, виховувати, заохочувати толерантність та свободу вираження почуттів, створити можливість самостійного обмірковування, наштовхуючи глядача на роздуми, перегляд власних ідей щодо інтимності.
Слід уточнити, що короткометражний фільм Адіни Пінтіліє Кисель (Oxigen) був відібраний у 2010 році для участі у Міжнародному кінофестивалі у Ротердамі та був номінований на нагороду найкращий короткометражний фільм як і на премію Молода надія. На премії Гопо 2011 року. Інша коопродукція Румунія-Нідерланди Журнал #2 короткометражний фільм Адіни Пінтіліє був нагороджений премією Зонта за найкращий фільм на Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів в Оберхаусені 2013 му році. Інший її фільм Баластерівка #186 був відібраний змагатися у секції авторські короткометражні фільми у Локарно у 2008 році.
