Румунський класичний театр

Вже 21 рік поспіль в Араді проходить Міжнародний фестиваль класичного театру. Організований, звичайно ж, Класичним театром імен Йоана Славіча, він є єдиним фестивалем цього роду в Румунії.

România Internațional, 12.12.2015, 07:07

Вже 21 рік поспіль в Араді проходить
Міжнародний фестиваль класичного театру. Організований,
звичайно ж, Класичним театром імен Йоана Славіча, він є єдиним фестивалем цього роду в Румунії. Цьогорічний фестиваль пройшов під егідою одного,
здавалось би, парадоксу, запропонованого театральним критиком Марією Зернеску: «Творіння є класичним тоді, коли є сучасним».

З огляду на те, що сучасний текст викликає все
більший інтерес, особливо молодих творців, ми спробували дізнатися від
організаторів та учасників фестивалю, яке місце займає класичний театр в
румунському художньому просторі. «У ці моменти, коли наступ нового є настільки
сильним, класичний театр є єдиним способом запропонувати надзвичайно важливий
пункт рівноваги, щоб театр не заповнили повністю соціальність та політика. Я
пережив ці часи, коли актор був обов’язково громадянином, де соціальний аспект
був найважливішим, а політичний – визначальним. Дійшло до того, що із п’яти
прем’єр, які представляв Молодіжний театр у місті П’ятра Нямц, обов’язково були
принаймні три румунські
вистави, з яких, знову ж,
бодай дві були на актуальні політичні проблеми. І все-таки, в той період, не
знаю, завдяки яким невеличким клапанам, пробивалася подеколи справжня вистава
класичного театру, яка не має
кольору, не має нічого соціального чи політичного, а розповідає про людське. І
це людське завжди дійсне. Ось вам відповідь на те, наскільки важливим є класичний театр,
який визначає й утворює на сцені людину в художньому вигляді. У всіх його болях її комічних моментах.»

Ця думка належить Константіну Кожокару, відомому 70-річному
румунському актору, який прийшов на Арадський фестиваль з виставою «Дика качка» за Ібсеном, поставленою Петером
Керекем цією осені в Бухарестському театрі «Буландра».

Лівіу Пінтілясі 38 років, він актор театру ім. Марії Філотті в місті Бреїла. На Арадському фестивалі
класичного театру побував із виставою «Платонов». Відомий і за ролі в
кінофільмах та виставах незалежного театру, Лівіу Пінтіляса розповідає з такою
ж великою радістю, як і набагато старший його колега, про класичний текст та
класичний театр: «Мабуть, це був період, коли сучасні тексти були в моді, але я відчуваю, що
в останні декілька років люди повертаються до класичних текстів. Доказом цього
є й те, що незалежні простори, де зазвичай люди шукають сучасні тексти,
повернулися до класичних текстів. Добрим прикладом можу бути й я, тому що окрім
того, що працюю в Бреїлі, де, як ви бачите, був поставлений і
зараз, і буде ставитися і в майбутньому класичний текст, у
Бухаресті, наприклад, в «Унтеатрі» (незалежний театр) переважна більшість
текстів є класичними і, на превелику нашу радість, ми маємо глядачів для
класичного театру.»

Майже загальною думкою є те, що принаймні в
Румунії молоді режисери надають перевагу сучасним текстам, в той час як у
відомих режисерів більший апетит до класичного тексту. Александру Мезгеряну
відноситься до категорії молодих творців, але в його постановках вистави на класичні тексти займають
рівне місце із сучасними творами. До Арадського фестивалю Александру Мезгеляну
був запрошений із виставою «Плутні Скала»
Мольєра, поставлену на сцені Молодіжного театрув П’ятра Нямц. «Я
спробував розповісти історію про молодих людей, які хочуть кохати, які закохуються, борються за своє кохання і не хочуть брати до
уваги правила. Це вистава про молодих індивідуалістів. Від цього я почав
будувати свою виставу. Я б не сказав, що маю особливий апетит до класичної драматургії. Мене приваблюють тексти з важливими, великими темами, з великими конфліктами. Можливо, це й пояснює причину, чому
я інколи схиляюся більше до текстів із класичної зони.»

Завдяки любові деяких артистів до класичних
текстів та перевазі великої частини публіки до великих текстів, Арадському
Міжнародному фестивалю класичного
театру вдалося дійти цієї осені до 21 випуску. Богдан Костя, директор Класичного театру ім. Іоана Славіча, організатора фестивалю, є стриманішим, проте коли йде
мова про майбутнє класичного театру: «Можу щиро заявити, що
сьогодні досить важко зробити відбір, маючи в основі тексти класичного театру.
Я не думаю, що фестиваль класичного театру, класичний театр та класичний текст
помре остаточно, але він пройде період, коли справи стануть більш чутливими.
Гадаю, що молодим режисерам буде все важче випробовувати свій талант чи режисерський стиль при зустрічі з класичним театром.»

Критик Марія Зернеску, селекціонер цьогорічного
випуску Арадського фестивалю, певним чином заперечує директора театру-організатора
фестивалю і вважає, що попит на класичну драматургію буде й надалі: «Мене радує
той факт, що дуже багато режисерів, молодших чи ні, починають усвідомлювати, що
потрібні нові переклади. Особливо із зони Мольєра, французького класицизму…
там дійсно відчувається потреба в нових перекладах. Друга потреба, яку я
відчула в багатьох, є потреба в поєднанні для перемоги вражаючого, мистецтва.
Звичайно, я не хочу сказати, що кожна вистава повинна ставати музичною, але це
поєднання та синкретизм мистецтв вимагає все більше й більше, тому що публіка
не може бути настільки уважною, як у XVII-XVIII ст., виключно до тексту, а коли говоримо і про давній переклад – це ще важче,
тому тут потрібні й інші стимули. Я не вірю, що класичний текст втратить колись свою силу, допоки сьогоднішні творці вмітимуть робити його сучасним.»