Режисер Міхня Келару, номінований на премії UNITER

Національний радіотеатр Румунського товариства радіомовлення отримав три номінації на премії UNITER (Театральної спілки Румунії) у категорії «Найкраща радіопостановка вистава».

Corina Sabău, 03.09.2022, 08:27

Національний
радіотеатр Румунського товариства радіомовлення отримав три номінації на премії
UNITER (Театральної спілки Румунії) у категорії «Найкраща радіопостановка». Йдеться про вистави «Століття румунського театру в Кишиневі – Помста
забороненої пам’яті» за сценарієм Мар’яни Ончяну, Поліцейські історії (перший сезон) – радіодраматизація Міхні Келару та «Справа Тудора Владіміреску» – радіо сценарій
Гавріїла Пінті.

Режисер Міхня Келару визнаний
новатором у сфері звукового мистецтва, його вистави та роботи отримують численні
нагороди на великих міжнародних фестивалях, присвячених радіотеатру, таких як
New York Festivals World’s Best Radio Programs (Найкращі радіопрограми Нью-Йоркських фестивалів у світі) та Міжнародний конкурс кращі однохвилинні радіопостановки в
Монреалі. Міхня Келару розповів нам про його захоплення
радіотеатром, про його нещодавню номінацію на премії UNITER, про те, як він адаптував
п’ять оповідань з антології Noir de București, опублікованої у видавництві
Tritonic. Прем’єра 5 епізодів відбулася в 2021 році та була запущена в той же
день на платформі eteatru.ro Радіо Румунія, розділ подкастів.

Міхня Келару зробив як радіодраматизацію,
так і художню режисуру та звукову лінію для відповідних постановок, натхненних
історіями письменників Богдана Гріби, Тоні Мотти, Дана Редою, Данієля Тімаріу,
Штефана Дечебала Гуце. Міхня Келару: «По-перше, я дуже люблю цей жанр, нуарної
літератури, і коли я відкрив для себе дуже добру нуарну румунську літературу,
я захотів зробити цю серію постанов. Потім у мене була зустріч з Аттілою
Візауером, головним редактором театральної редакції Радіо Румунія, та з
письменником і редактором Богданом Грібом, яким я представив свою ідею, яка здавалася
трохи божевільною, але вона їм сподобалася. І так появилася ця серія, яку
я хотів би продовжити. Я вибрав назву «Поліцейські історії. Перший сезон» саме тому, що маю намір продовжити цей проєкт, сподіваюся, що будуть 2-3 сезони. Можу
сказати, що він був успішним, тому що коли серіал був запущений онлайн, відвідування сторінки eteatru.ro двічі зросло, тож я можу стверджувати, що людям подобаються
поліцейські історії. Більше того, навіть аудиторія збільшилась, я констатував,
що в умовах пандемії багато людей заново відкрили для себе радіотеатр.»

Міхня Келару зробив записи «на місці»
в румунському радіотеатрі. Це сталося в 2008 році, коли він записав радіовиставу «Севільський цирульник» режисера Томи Енаке. Потім слідували інші радіовистави («Аргентина», режисерка Ілінка Стіхі, «Метаморфоза», режисер Йон Андрій Пуйкан, «Над
веселкою», режисер Міхня Келару та Йон Андрій Пуйкан, «Мій бідний тато»,
режисер Аттіла Візауер), в яких використано ту саму техніку запису та які отримали нагороди на міжнародних профільних фестивалях. Міхня Келару: «Молоде покоління
звикло швидко здобувати інформацію, цьому сприяв розвиток медіа. Я також
помітив і на міжнародних фестивалях, що найбільшим попитом користувалися
радіовистави, які не перевищували 40 хвилин. Якщо радіовистава перевищує 40 хвилин,
навіть знавці радіо важче зосереджують свою увагу, незалежно від того, наскільки
добре зроблена радіопостановка. Як кінорежисер за фахом, я намагався
наблизити звук радіотеатру до звуку фільму, але зберігаючи
елементи, які допомагають радіотеатру. Мій батько також працював в суспільному радіо, він був музичним керівником у національному радіотеатрі, тому я
в дитинстві слухав чимало радіовистав. Мені не сподобалося чути голос, який ніби
записаний у кімнаті, а на задньому плані чути птахів, я не міг встановити
зв’язок між цими елементами. Тому я намагався привести актора в оригінальний
кадр, щоб вся картина була ідеальною, щоб ніби все було записано в одному
місці».

Здається, що під час пандемії
публіка знову відкрила радіотеатр. Інтерес до цього жанру зростає, – стверджує Міхня
Келару: «Це те, що я помітив у багатьох країнах, і наведу як приклад лише
Росію, Норвегію та Канаду, де секції радіотеатру суспільних станцій були закриті.
Але протягом останніх кількох років спостерігається тенденція до зростання, публіка знову
зацікавилася радіотеатром і знову почали відкривати окремі редакції та робити
радіопостановки. У США також зник радіотеатр, 10
років тому зовсім не було радіотеатру, але останнім часом з’явилося багато
приватних продюсерів, які займаються радіотеатром, крім національних радіостанцій.
Тож цей жанр, здається повертається. Цього року відбудеться Міжнародний фестиваль
радіопостановок Grand Prix Nova, який ми, Радіо Румунія, організовуємо вже
майже десять років. Хто відвідуватиме фестиваль побачить групу пристрасних
людей, які люблять радіотеатр.»

Космін Шофрон, Данієла Іоніце Марку,
Ніколета Лефтер, Йон Аркудяну, Маріус Келугеріца, Крісті Діоніс, Богдан Ісопеску,
Сабіна Лепедетеску та Алін Потоп є серед акторів, які зіграли у радіопостановках Radio
Noir. Поліцейські історії (Перший сезон).