Премія Принцеси Маргарети для Лії та Дана Пержовскі

Наприкінці березня Європейське культурне товариство присудило румунським артистам Лії та Дану Пержовскі та диригенту ізраїльського походження з Німеччини Йоелю Гамзоу премію Принцеси Маргарети.

Corina Sabău, 20.04.2013, 11:05

Наприкінці березня Європейське культурне товариство присудило румунським артистам Лії та Дану Пержовскі та диригенту ізраїльського походження з Німеччини Йоелю Гамзоу премію Принцеси Маргарети. Церемонія відбулася в культурному центрі ”Egg” в Брюсселі, ґаздою якої була Кетрін Ватсон, директор Європейського культурного товариства.

Премії були вручені лауреатам ЇЇ Королівською Величністю Принцесою Маргіт Нідерландів. На відкритті церемонії першою виступила Її Королівська Величність Принцеса Нідерландів Лаурентін, в присутності бельгійської принцеси Астрід. ”Лауреати цього року змушують нас подивитися критично як на наше минуле, так і на майбутнє. Таким чином, вони змушують і викликають нас накреслити новий набір параметрів, нову ментальну карту до більш відкритої, демократичної та всеосяжної Європи” — заявила Її Королівська Величність Принцеса Нідерландів Лаурентін у своєму виступі.

Дан Пержовскі: ”Це європейське визнання діяльності, яку я проводив вдома, в Румунії. Окрім індивідуальної цінності кожного з нас, моєї та Ліїної, премія винагороджує нашу спільну роботу, діяльність, яка стосується не стільки мистецтва, скільки спілкування мистецтва. Моя дружина Лія створила платформу дебатів під назвою ”Архів сучасного мистецтва”. А мотивація премії згадує і цей аспект, нагадуючи про соціальний вплив і те, як мистецтво і наша діяльність можуть вплинути на сприйняття світу та Європи. Наш вибір залишитися в Румунії є іншим важливим аспектом. Ми отримали премію від голландців за те, що залишилися в Румунії, цей вибір був зроблений в момент, коли переважна більшість добрих і дуже добрих артистів переїжджають у великі європейські столиці”.

Через своє мистецтво Дан Пержовскі вважає себе маргінальним. Проте вважає, що їхня з Лією позиція є свого роду заявою. Це означає бути уважним, де і в якому контексті ти висловлюєшся і, не в останню чергу, як жартує Дан Пержовскі, кому ти робиш безкоштовно футболки. Наприклад, 10 років тому, відколи в приміщенні “Будинку народу” було засновано за ініціативою колишнього диктатора Ніколая Чаушеску Національний музей сучасного мистецтва (зараз Палац Парламенту), Дан та Лія Пержовскі відмовилися від будь-якого співробітництва з тією установою. Говорячи про свої малюнки, Дан Пержовсі вважає, що на початку вони були більш поетичними, більш опрацьованими, більш витонченими. Історія з повстаннями шахтарів, з періодом, коли Іон Ілієску був Президентом, з війною в Іраці змінили їх, точніше, спростили.

Дан Пержовскі: ”Я практикую артистичну мову, яка є маргінальною, свого роду малюнок, який виглядає як карикатура, але не є нею. Все-одно, коли ставиш поруч карикатуру й картину — люди вважають, що лише картина є мистецтвом, тому що так були навчені. А я кажу, що це не так, будь-що може бути артистичним спілкуванням, і будь-що може мати естетичну сторону чи політичне повідомлення. Залежить від того, як ти це формулюєш. І моя дружина Лія робить так само. Вона створює свого роду тимчасові ”установи” у виставкових залах. І ті установи не обов’язково артистичні, одні з них мають відношення до науки, інші — до комунікацій, це дуже цікаві демонстрації. Я б сказав, що ми належимо до когорти артистів, які хочуть зробити по-іншому, не так, як це було зроблено дотепер, перетворити світ музеїв. Ми бажаємо, щоб музеї більше не були тим простором, куди ми йдемо в неділю і для цього гарно одягаємося. Навпаки, щоб музей, артистична територія стала такою, щоб ми ходили туди щодня, щоб вони стали частиною нашого життя”.

Дан Пержовскі малював у великих музеях світу, покриваючи цілі стіни історіями про світ, в якому живемо. Його зв’язує довга дружба і з журналом ”22”, з яким він співпрацює ще від його заснування. ”Все є малюнком і все може бути малюнком” — каже артист, якому вдалося висловитися і в місцях, де свобода вираження каралася. ”Будь-яку культуру можна зразу ж засудити. Але не це мене цікавить. Мене цікавить зрозуміти деякі речі. В Обєднаних Арабських Еміратах, де чоловіки можуть мати чотирьох дружин, я зробив малюнок, на якому араб, одягнений в біле, каже: “Give me five!”.

Дан Пержовскі про подібний досвід: “Я був на Кубі, був у Китаї, потрапив і в Москву, де існують обмеження в тому, що стосується вільного вираження, і де тобі прямо кажуть, що можна критикувати все, але не Православну церкву. Я побував на територіях з проблемами, але малював так, щоб створити простір для роздумів. Що стосується співпраці із ”Журналом 22”, я там не витрачав час із політикою, я його виграв. Журнал ”22” є для мене не тільки публікацією, а й платформою. Це була немов мобільна виставка, яка потрапила в домівки людей. Для мене малюнки з журналу є немов резюме певних ситуацій, дуже розумних текстів, написаних розумними людьми, тому і мої малюнки з часом стали розумними. І мої малюнки зроблені для того, щоб конденсувати важливі ідеї, які я взяв з політичного поля і приніс в артистичне та соціальне поле. Так я роблю і коли створюю установку на стінах будь-де у цьому світі”.

Крістін Стайлс, викладач Дюкського університету, яка співпрацювала з подружжям Пержовскі в останні 20 років, сказала на церемонії нагородження премії Принцеси Маргарети так: “Відомі на міжнародному рівні за свою оригінальність, люту автентичність, гідність, чесність і за те, що присвятили своє життя мистецтву та суспільству, Лія та Дан Пержовскі стали ідеальними послами європейської культури, громадянами світу, які змінили спосіб сприйняття мети мистецтва у суспільстві”. (Коріна Сабеу, Людмила Дорош)