Правда, маніпуляція і пропаганда в документальному фільмі
Кінокритик Ілеана Бирсан і режисери документального кіно Александру Соломон, Оана Джурджу та Клаудіу Мітку говорили в рамках нового заходу Коло - проект Кертурешть у партнерстві з CINEPUB про документальні фільми та його аудиторію.
Corina Sabău, 18.03.2017, 03:42
Кінокритик Ілеана Бирсан і режисери документального кіно Александру Соломон, Оана Джурджу та Клаудіу Мітку говорили в рамках нового заходу Коло – проект Кертурешть у партнерстві з CINEPUB про документальні фільми та його аудиторію. Це сталося з нагоди Тижня документального фільму на CINEPUB.
Добре документована історія євреїв в Румунії. 133 роки тому, невелика громада з населеного пункту Мойнешть(схід) відбуває до Святої Землі, щоб створити одну з перших єврейських колоній в Палестині. З тих пір до сьогоднішнього дня шлях євреїв до Ізраїлю переплітається з історією сучасної Румунії, відносинами любові-ненависті, впливу яких ми не зможемо дати оцінку найближчим часом. Історія передається в дадаїстському візуальному стилі, як данина ініціаторам цієї течії, Трістану Тзара і Марселю Янко, двом євреям з коренями в Румунії. Це, коротко, історія документального фільму Аліях Дада (2015), режисера Оани Джурджу.
На запитання, чому обрала документальний фільм Оана Джурджу сказала, що фільм такого роду є спогадом минулого. І неприємно, що в 90-і роки в Румунії, була перерва для документального фільму. Оана Джурджу: Все, що я робила до цього фільму були переважно імпровізації та репортажі для телебачення. Для мене було важливо зробити щось інше. Тривало більше року, а можливо й два, щоб знайти формулу, яка б дозволила мені вирватись якимось чином, тому що я не могла вийти поза те, що я знала. Для цього фільму у мене було багато архівних матеріалів і численні фотографії. І якщо дадаїсти перевертали, я побудувала все за допомогою колажів.
Клаудіу Мітку зняв кілька документальних фільмів, в тому числі Австралія, який був нагороджений організацією UCIN, у 2010 році. Французьке Посольство в Румунії нагородило його Премією прав людини за документальні фільми Австралія і Ми два. У ході дискусій, що відбулись з нагоди Тижня документального фільму Клаудіу Мітку сказав, що для нього важливість документального фільму полягає в тому, що представляє реальні та актуальні історії, дуже важливі для суспільства. Клаудіу Мітку: Багато з моїх фільмів погані з візуальної точки зору, тому що часто я не звертаю увагу на режисуру. Просто знімаю і все. Але мені здається, що таким чином фільми є більш достовірними. І це є більш корисним для глядача, щоб побачити такі теми, розповіді, які я намагаюся донести до них. Навіть якщо фільм не знятий гарно, навіть якщо щось губиться через менш художні зйомки послання набагато сильніше і більш достовірне. З семи документальних фільмів, два схожі за стилем. Кожен документальний фільм має свій стиль, і специфіка теми дає стиль.
Режисер Александру Соломон зняв п’ятнадцять документальних фільмів, в тому числі Людина з тисячею очей (2001), Великий комуністичний грабіж (2004), Холодні хвилі – Війна на хвилях (2007), Капіталізм- Наш секретний рецепт (2010), Румунія: чотири батьківщини (2015). Повторюючи оголошене порівняння Оаною Джурджу, між пресою і документальним фільмом, Александру Соломон зазначив, що більшість історій про, які розповідає документальний фільм з’являються в засобах масової інформації, але це не применшує важливості документального фільму.
На його думку, преса є свого роду фаст-фудом, а документальний фільм є повільною їжею. Документальний фільм дає можливість суспільству показати себе з усіма своїми проблемами, і той факт, що весь перехідний період, в 90-і роки, не знаходиться в такому фільмі це величезна втрата, каже Александру Соломон: Дискусія про об’єктивність документального фільму є застарілою. Документаліст намагається дати перспективу щодо частини дійсності. Є можливість вибору, вирішити, в якому напрямку йдеш. Той факт, що ставиш камеру в певному місці, вже означає вибір. Але, часто виникає конфлікт між твоїм вибором і моментом, коли ти повинен зняти щось.
Александру Соломон займається і просуванням документального фільму, як директор Міжнародного фестивалю документального фільму і Прав людини One World Румунія, який проходить з 13 по 19 березня. Протягом цього періоду демонструються в Бухаресті, в кінотеатрах імені Ельвіри Попеску Ефоріє, Уніон, і студії імені Хорії Берня – у Музеї Селянина 60 документальних фільмів, відібраних з 1300 зареєстрованих. Крім того, протягом усього тижня організовано кілька паралельних заходів – дискусії, семінари, виставки. На 10-му випуску One World Румунія йдеться про страх – в загалі – і про його різні прояви в суспільстві.
Корумповані політики в усьому світі користаються нашими страхами і слабкостями і використовують їх, коли приходять до влади. Найслабших з нас щодня дратують сильніші. Кілька більш рішучих йдуть проти течії, жертвуючи все, що у них є. Фільми One World Румунія досліджують витоки наших страхів, і як ми можемо подолати їх. З-поміж вже традиційних тем фестивалю є правосуддя, тема, яка стала надзвичайно актуальною як в Сполучених Штатах, так і в Румунії. У розділі під назвою «Правосуддя без страху можна знайти кілька випадків, в яких громадяни Росії, Чаду, Перу і Мексики шукають правду законним шляхом або об’єднуються, щоб відповісти на агресію держави.
