Письменниця Нора Юґа, героїня документального фільму
Одним з найпопулярніших румунських фільмів 2023 року став фільм Чому мене звуть Нора, коли моє небо чисте, режисерки Карли-Марії Тяхи. Фільм, який знімався протягом чотирьох років, показує захоплюючий внутрішній світ молодої та енергійної Нори Юґи...
Коріна Сабеу and Христина Манта, 06.07.2024, 05:44
Одним з найпопулярніших румунських фільмів минулого року став фільм “Чому мене звуть Нора, коли моє небо чисте”, режисерки та сценаристки Карли-Марії Тяхи. Дебют в документальному кіно актриси та радіожурналістки Карли-Марії Тяхи виводить на перший план Нору Юґу, одну з найвидатніших румунських письменниць, якій 4 січня виповнилося 93 роки. Дебютний фільм Карли-Марії Теаха, показаний у 2023 році на TIFF (Міжнародний кінофестиваль Трансільванія), представлений на кінофестивалях Anonimul та Astra, змальовує зворушливий портрет харизматичної письменниці, яка дебютувала у 1968 році книжкою поезій “Це не моя вина”, отримала кілька премій Спілки письменників і залишається дуже активною, опублікувавши у 2020 році автобіографічний роман “Іподром” (Polirom), а у 2023 році – книгу поезій “Дівчинка кричить у склянці” (Nemira).
Фільм, який знімався протягом чотирьох років, показує захоплюючий внутрішній світ молодої та енергійної Нори Юґи, а також особливу дружбу між нею та режисеркою, яка супроводжувала її на Франкфуртському книжковому ярмарку. Ми поговорили з Карлою-Марією Тяха про те, як вона задумала цей документальний фільм і про надзвичайну реакцію глядачів: ” У мене не було сценарію, особливо для нашої поїздки до Франкфурта. Від самого початку я хотіла побудувати діалог, розмовляючи з Норою якомога вільніше. Починаючи з цих простих перших розмов, я хотіла отримати від Нори Юґи якісь зізнання, адже, окрім багатьох інших якостей, вона є захопливою оповідачкою і її обожнює камера. Тому я навіть не відчувала потреби вводити інших персонажів, щоб розповісти про неї. Оскільки це був мій перший фільм, і я не мала великого досвіду в цій галузі, я багато в чому покладалася на інтуїцію і думала, що повинна показати Нору Юґу такою, якою я її бачу, Нору, пропущену через мій фільтр. Я вирішила, що хочу, щоб це був фільм про мою Нору Юґу, навіть якщо мені це не вдасться, тож за основу я взяла хімію між нами і те, що мене хвилює. І найцікавіше те, що люди резонували зі мною, з цією моєю версією. Правда, десь у глибині душі, в дуже потаємному місці, я сподівалася, що це станеться, сподівалася, що чарівність Нори Юґи вплине на глядачів, а не тільки на мене. Крім того, це фільм, над яким я багато працювала. Я була дуже задоволена реакцією глядачів, коли вони аплодували стоячи на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія після першого показу, який відбувся минулого року 14 червня. Люди залишалися на сесію запитань і відповідей, ніхто не розходився. І якимось чином цей сильний вплив фільму на аудиторію зовсім не зменшився, після показу люди залишаються в кінотеатрі і аплодують, навіть якщо це не спеціальна подія і ми не в кінотеатрі на обговоренні. Я дуже рада цьому, рада, що фільм має такий ефект і робить свою справу, рада, що він зачіпає людей. Я очікувала, що фільм побажають побачити фанати Нори, але я рада, що навіть ті, хто не знав її або її літератури, закохуються в неї. Дуже багато людей говорили мені, що після перегляду документального фільму вони почали купувати її книги, шукати інтерв’ю з нею, шукати інформацію про неї. Чудово, що завдяки цьому фільму ми змогли об’єднати глядачів і читачів, ці дві бульбашки якимось чином зійшлися разом, і я вважаю, що це чудово”.
До того, як стати письменницею, Нора Юґа хотіла стати актрисою, тож документальний фільм Карли Марії-Тяхи здійснив цю її мрію: ” Правда в тому, що я хотіла бути актрисою ще зі школи. Я завжди хотіла бути актрисою, це, напевно, у мене в родині, мої батьки були артистами, мої дідусь і бабуся були артистами. Моя мама була балериною, батько – скрипалем, бабуся – оперною співачкою, дідусь – театральним режисером, тому я не могла уявити, що стану кимось іншим, окрім актриси. Я завжди мріяла бути актрисою, і найсмішніше те, що я не перестала хотіти бути актрисою навіть після того, як великий актор Раду Беліган відхилив мене на вступному іспиті до театрального факультету, сказавши, що у мене погана дикція. Я не вважаю, що у мене погана дикція, інші мені цього не говорили, але і з Раду Беліганом я не можу посперечатися. Повертаючись до фільму, знятого Карлою, я з кожним днем все більше переконуюся, що це диво, що я тільки зараз, після всього життя, здійснила таку давню мрію.”
Письменник Мірча Кертереску високо оцінив останню поетичну книгу Нори Юґи: “Дівчинка кричить у склянці” – це вершина поезії Нори Юґи на сьогоднішній день і одна з найсильніших поетичних книг, які я читав останнім часом. Це наче шрапнель, що вибухає у вас перед обличчям, розкидаючи скалки, осколки, необроблені шматки металу, пам’яті, мозку, цитат, будь-якого матеріалу, придатного для написання речення фрагментованої, обуреної краси на вашій шкірі”.
