Письменник і перекладач Вероніка Нікулеску
Те, що я пишу побудовано на уяві навколо того, що у мене викликає інтерес. Головний персонаж книги «На шляху до нефритових долин і дикої природи» Міранда Дортлофт, закликає писати з уявою та змістом - зазначає Вероніка Д. Нікулеск.
Corina Sabău, 19.11.2016, 03:26
Те, що я пишу побудовано на уяві навколо того, що у мене викликає інтерес. Головний персонаж книги «На шляху до нефритових долин і дикої природи» Міранда Дортлофт, закликає писати з уявою та змістом – зазначає Вероніка Д. Нікулеску про свій роман «На шляху до нефритових долин і дикої природи», опублікований в цьому році видавництвом Polirom, презентація якого звучить так: Це роман про подорожі, втрати і порожнечу, написаний ніжно і посипаний сюрпризами. Це книга з круговою структурою, у якій міститься казка з тисячу рядків. Далеко від рідного місто, сім’ї і того, котрого все ще любить Міранда Дортлофт написала казку з римою. Насичена описами проза, яка оточує цю уявну гру Міранди показує реальне життя: дитячі роки в комунізмі, в змішаній родині, переживаючи любовний роман, до спустошеного сьогодення і страждаючи від депресії:
На цей раз, було ясно, що я повинна написати довгу історію, тому що це була ідея книги, і, з іншого боку, я дійсно прагнула написати довгі фрази більше опрацьовані за зразком деяких дуже коротких книг, які підтримували мале. Бути малим, захованим, не заприміченим. Внутрішній світ може бути величезним, коли ти маленький сидиш на стільці в театрі, наприклад, спиною до сцени. Щось подібне сталося і з першим романом. Мабуть, не є найбільш класичним з можливих романів з погляду його структури. Форма може збивати з пантелику, але я так думаю, що написала роман, який містить казку у віршах. Звичайно, коли починаєш писати навколо казки, про реальне життя авторки казки, випробовуєш всі види контрастів. Тому що це виступ на користь фантазії. В її житті відбувається одне, але в казці стається зовсім інше, і все ж таки є спільні елементи. Авторка казки переживає депресію, втратила кохання, вона дестабілізована, покинула своє місто, не має хати, більше не має родини. Але роман насичений іншими багатствами. І дорогоцінними каменями, женихами і весіллям. Як в казках. Але в її житті всього цього немає. Це тільки фантазія. Тому нам потрібна сильна уява, щоб у спокої писати про життя людини. Але мені було цікаво, щоб все це відбувалось по різним ритмам і планам.
Adeba, дебютна книга Вероніки Д. Нікулеску, том короткої прози опублікований в 2004 році видавництвом Лімес, удостоєна дебютною нагородою Спілки письменників Румунії. Наступні томи прози Помаранчевий оркестр, Червоний, червоний оксамитовий та Симфонія тварин отримують безліч нагород і номінацій. Вероніка Д. Нікулеску написала дві книги у співпраці з поетом Емілем Брумару: казку Принцеса Швидко, Швидко (Поліром, 2009) і Падають каштани (Polirom 2014 р., номінований на премію журналу Культурний спостерігач). В інтерв’ю після виходу у світ роману «На шляху до нефритових долин і дикої природи», Вероніка Д. Нікулеску сказала, що завжди буде зацікавлена читачем. Я мрію про уважного читача, який б насолоджувався і був щасливий, коли читає мої книги. Якщо існує один такий читач, я повинна писати для нього.
І таких читачів є. Один написав мені листа. Вероніка Д. Нікулеску: Таке твердження може здатися доказом гордості, що я хочу терплячого і ретельного читача. Але я думаю, що це те, чого всі ми хочемо. Тому що велике задоволення писати, коли ти радуєш читача. І, нарешті, після того, завершуєш оцю гру, коли книга в врешті-решт завершена цікаво, якщо хтось буде готовий зануритись, щоб знайти всі ці сліди і деталі. І констатуєш з отриманих меседжів та листів, що читачі побачили деталі, які ми боялися, що не побачать. Я думаю, що це дуже добре.
Вероніка Д. Нікулеску є одним з найкращих перекладачів з англійської мови. Вона переклала з творів Володимира Набокова, романи Око, Відчай, Король, дама, валет, Оригінал Лаури, (який отримав номінацію на премію Спілки письменників Румунії за кращий переклад), Блідий вогонь (номінація Гали добрий для друку 2015 за кращий переклад), частину Оповідань і том листування Листи Вері. Переклала з творчості Семюєла Беккета, прозу написану англійською мовою, а саме коротку прозу- Твори, том I, та романи Мерфі і Уотт.Вона переклала романи Дона Делілло, Сірі Хустведт, Еовін Айві, Лідії Девіс, Трейсі Шевальє. Вероніка Д. Нікулеску розповідає про те, як їй допомогли ці переклади: Це допомагає надзвичайно, кажу я тепер, після багатьох перекладів. Спочатку я просто відчувала, що це мене виснажує, тому що в першій фазі, відчуваєш, що це нібито вбиває тебе. А потім воскресаєш і почуваєш себе збагаченим. Відчуваєш, що це вбиває тебе, тому що ніколи не можеш писати під час перекладу. Перебуваєш в іншому тоні, іншій музиці на іншій мові. Але після завершення перекладу, у випадку великих авторів, обов’язково ти збагачений. Очевидно, ти береш дещо з їх мови музики, вчишся, проникаєш в їх суть. Я не маю на увазі тільки перекладачів. Будь-яке читання перетворює нас, збагачує, і ми складаємось з усього того, що ми читаємо, з музики, яку ми слухаємо, театру, який бачимо, з кіно. Переклад- це інтенсивна форма читання внаслідок чого ти збагачений.
