Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «One World Romania»
Документальний фільм Вулиця пустелі № 143/143 rue du désert, копродукція Алжиру, Франції та Катару-2019, був обраний журі спеціалістів переможцем трофею «One World Romania» та отримав і премію журі ліцеїстів.
Corina Sabău, 19.09.2020, 08:27
Документальний фільм Вулиця пустелі №143/143 rue du désert, алжирсько-французько-катарська копродукція, був оголошений журі спеціалістів переможцем Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини «One World Romania/Єдиний Світ Румунія 2020». Фільм отримав також премію журі ліцеїстів.
За фільм Вулиця пустелі № 143/143 rue du désert алжирський режисер Хассен Ферхані, минулого року здобув нагороду на Міжнародному
фестивалі документального кіно у Локарно як найкращий молодий режисер. Теж у 2019 році фільм був нагороджений на Міжнародному фестивалі документального кіно RIDM у Монреалі. У свою чергу, публіка оголосила переможцем Міжнародного кінофестивалю «One World Romania/Єдиний Світ Румунія» французький документальний фільм Навіть не думай, що я кричу/Ne croyez posebno pas
que je hurle режисера Франка Бове. Цей фільм отримав також спеціальну премію від журі ліцеїстів.
XIII-ий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «One World Romania/Єдиний Світ Румунія» був організований за підтримки Румунського культурного інституту з 21 по 30 серпня в
Бухаресті. Фестивальні фільми можна було дивитися і онлайн. Цьогорічний фестиваль був присвячений людині без чіткої
ідентичності у свідомості більшості: іноземця, меншості, краю, периферії та
всього, що не належить до тієї більшості. Ця людина може бути асоційована,
залежно від контексту, з особою, яка належить до циганської меншини або є гомосексуалом, або бідною людиною, біженцем
чи іммігрантом.
Художній керівник фестивалю Андрей Рус подає деталі: Нещодавно були оприлюднені дані опитування на замовлення Національної ради з питань боротьби з дискримінацією, що стосується стадії расизму, ксенофобії та гомофобії в
румунському суспільстві. Це опитування було проведено в 2018 році та містило такі запитання, як: Чи прийняли б ви особу циганського походження як свого родича, друга, колегу по роботі,
сусіда? Цікаво, що вперше за останні тридцять років результати були досить
обнадійливими. Звичайно, ми далеко від того, щоб нас характеризували як
інклюзивним суспільством, яке сприймає різноманітність на 100%, але
вперше на всі ці запитання понад 50% респондентів відповіли позитивно. Це було нашою
відправною точкою, оскільки фестиваль One World Romania – це фестиваль документальних фільмів про права людини, і коли ми говоримо про права людини, ми говоримо загалом про
активізм та втручання. Хочу сказати, що відібрані на фестивалі документальні
фільми звертають увагу на деякі проблеми, на окремі аспекти, які не працюють. Ми
також думали, що, можливо, непогано було б мати скоріше позитивне ставлення до цьогорічного фестивалю. Тобто, виходячи з цього факту – маргіналізації
певних категорій людей – показати, що ми, так би мовити, здобули етапну перемогу. Я думаю, що важливо здобути невеликі перемоги в тривалій
битві. Але в цей період пандемії певні дискурси стали радикальними або
перебільшеними, шукалися причини поширення пандемії, та, як завжди, і не
тільки в Румунії, теж маргінали були звинувачені великою частиною засобів
масової інформації. Повертаючись до вищезгаданого опитування, я не
знаю, чи сьогодні результати відповідають дійсності. Звернімо увагу лише на те, що рроми, які повернулися з роботи із-за кордону, або інші зазвичай бідніші люди,
були у багатьох випадках звинувачені засобами масової інформації у поширенні пандемії.
Основний розділ цьогорічного кінофестивалю мав назву Ти не уявляєш, як сильно я тебе люблю та був присвячений рромській меншині. Дванадцять фільмів у цьому розділі були показані на Зелені Стоп Арені, та кожний вечір кінчався спеціальним заходом. Андрей Рус, художній керівник кінофестивалю розповів нам
про фільми, які увійшли до основного розділу, та зробив кілька рекомендацій: Ми зібрали добірку 12 фільмів усіх часів, документальних фільмів про рромів. До
цієї категорії ми також включили біографічні фільми, один з них – про відомого
музиканта Джанго Рейнхардта. Інший біографічний фільм – про Катаріни
Тайкон, яка жила в 1960-х роках у Швеції та захищала цивільні права циганської меншини. Якщо ми говоримо про цей
розділ, ми говоримо про фільми, зняті з 50-х років до теперішнього часу, а
також про фільми, зняті в колишніх комуністичних країнах. Йде мова про фільми: Громадянин
Дюрі режисера Пал Шіффера (Угорщина) або До опадання листя режисера Владислава Шлесицкого (Польща). Але ми показали й зовсім нові фільми, як наприклад, фільм «Вдома, My Home» румунського режисера Раду Чорнічука, який відкрив кінофестиваль. Фільм розповідає історію сім’ї, яка 20 років прожила у напівдиких умовах у дельті Векерешть, біля Бухареста. Однак одного дня влада оголосила дельту заповідником – першим міським природним парком Румунії, а подружжя Енакє та їх дев’ятеро дітей були виселені. Після багаторічного життя в умовах майже дикої природи вони були змушені пристосовуватися до міських умов. Або французький фільм А Lua Platz, який розповідає про
румунів-рромів, які намагаються знайти роботу в Франції. Отож до цього розділу увійшли фільми, зняті між 1957 і 2020 роками.
Фільми, дебати та події протягом десяти днів кінофестивалю проходили на Зелені Стоп Арені, у кінотеатрі імені Ельвіре Попеско, в Угорському Інституті імені Балаші в Бухаресті, в Кінотеатрі Музею румунського селянина, в Mercato Kultur, BRD Scena
9 та Manasia Hub.