Міжнародний кінофестиваль «One World Romania»
Цього року центральною темою фестивалю є 30-та річниця Антикомуністичної революції та падіння Берлінської стіни, а також перших вільних виборів у Чехословаччині та Польщі.
Corina Sabău, 23.03.2019, 08:01
ХІІ-ий Міжнародний
фестиваль документального кіно та прав людини «One World Romania» проходить у Бухаресті з 15 по 24 березня. Цього року центральною темою фестивалю є 30-та річниця Антикомуністичної революції та падіння Берлінської стіни, а також перших вільних виборів у Чехословаччині та
Польщі. Фільми, відібрані до участі у
конкурсі досліджують такі теми, як
тоталітаризм, постсоціалізм і перехід до демократії. Фестиваль розпочався акцією на підтримку
українського режисера Олега Сєнцова та інших українських політв’язнів, які
утримуються в Росії.
Близько 80 документальних
фільмів, включених до програми фестивалю
One World Romania-2019, розділені на кілька тематичних розділів, на
додаток до основної теми. Йдеться про
документальні фільми з різних країн світу про правосуддя,
біженців, мігрантів, «нетрадиційні» сім’ї, права жінок, людей з обмеженими
можливостями або умови праці працівників. Міжнародний фестиваль документального кіно і прав
людини «One World Romania» має також розділи, присвячені
відомим міжнародним режисерам: австрійці Рут Бекмерман, ізраїльтянину Аві Мограбі і палестинцю Мішелю
Хлейфі. Усі вони були присутні в
Бухаресті, щоб обговорити з румунською громадськістю наприкінці кожного
показу порушені теми, а також соціальний та історичний вплив їхніх фільмів. Україна була представлена на фестивалі
першим повнометражним документальним фільмом Вадима Ількова «Тато-мамин брат», що був
презентований публіці в ARCUB та кінотеатрі Eforie.
Режисерка французького походження Ваніна
Віньяль, яка разом з критиком Андреєм Русом здійснила відбір кінострічок до
поточного Міжнародного фестивалю документального кіно та прав людини «One World Romania», розповіла про фільм,
який відкрив конкурсну програму. «Йдеться про фільм китайського режисера Вана Біна,
точніше про його останній документальний фільм, тривалістю вісім з половиною
годин «Мертві душі». Ван Бін зняв новий фільм про політику придушення китайського
лідера Мао Цзедуна у 1950-х роках, якою він кинув за грати усіх, хто поділяв
праві політичні погляди, особливо молодь та професорів, як відносилися до інтелектуалів.
Більшість з них загинули у центрах «перевиховання» у пустелі Гобі, які
виявилися справжніми центрами смерті. Цей фільм нагадує про Румунію 50-х років,
після приходу до влади сталінського режиму на чолі з Георгієм Георгіу-Дежем,
який відправив своїх класових ворогів на «будівництво каналу». Я вибрала цей
фільм для відкриття фестивалю, з огляду на те, що зазвичай, фільми, що
відкривають фестивальні програми досить «легкі», вони не призначені для справжніх
любителів кіно, а для широкої публіки. Отже, враховуючи свій досвід глядача, я майже
завжди оминаю ці «відкриваючі» фільми. Я говорю й зі свого досвіду кіномитця.
Одного разу після показу мого документального фільму у Франції до мене підійшов
90-річний селянин, який в своєму житті не бачив занадто багато фільмів, але мій
фільм його дуже вразив і він його прекрасно зрозумів. І з тих пір я усвідомила,
що люди дуже розумні, і було б шкода їх недооцінювати і не давати їм розумні
фільми.»
11 документальних проектів, знятих у Румунії протягом останніх двох років
були представлені на Міжнародному фестивалі документального кіно і прав людини «One World Romania».Кінострічка «Touch Me Not»
румунської режисерки Адіни Пінтіліє, яка минулого року була удостоєна «Золотим
ведмедем» на Берлінале, показом на фестивалі офіційно вийшла у національний
прокат. Показ фільму супроводжувався низкою спеціальних подій, пов’язаних з цим
нетрадиційним фільмом, на межі між реальністю і вигадкою, який запрошує глядача
задуматися над упередженими ідеями щодо близькості, сексуальності, тіла. І теж
на цьогорічному фестивалі «One World Romania» був показаний уривок з фільму, над
яким зараз працює Андрей Ужіке «Речі, про які ми говорили сьогодні». Цей
кінопроект розповідає про 13-15 серпня 1965 року в Нью-Йорку, коли гурт «Бітлз»
виступив зі своїм першим концертом на Shea Stadium, а в цей час у Лос-Анджелесі
відбулися криваві сутички між силами правопорядку і мешканцями мікрорайону Ваттс.
У 2019 році на фестивалі були представлені й фільми молодих режисерів. Одним з них є Віктор Булат, який представив свій проектом «Наша хата», що є
розповіддю про одну сім’ю у місті Бельци, Республіка Молдова. Віктор Булат
розповідає: «Я почав практикувати знімаючи людей у різних контекстах, тому що
в університеті треба було робити таку вправу. Мова йшла про зйомку, яку ми
називаємо спостережною. Так я почав знімати вдома, де було зручніше і ніхто не відмовляється
говорити на камеру. Я знімав протягом двох років, але цей фільм, над яким я
ще працюю, був знятий під час зимових канікул 2016-2017 років. Переглянувши
матеріал, мені здалося, що з нього щось може вийти, а потім я почав монтувати і
шукати структуру. У цьому фільмі для мене важливою була реакція членів родини, тому я запитав їх, чи дозволяють
вони мені показати іншим те, що я зняв, чи погоджуються вони відправити
те, що я зняв на фестивалі. Вони погодилися, але весь час запитували мене, що
я побачив у них такого захоплюючого. А нещодавно я говорив зі своєю старшою
сестрою, яка також з’являється в документальному фільмі. Вона згадала як насміхалася
наді мною, коли я знімав, але сказала, що фільм сподобався, з усіма моментами,
які я зняв.»
Фестиваль проходить у п’ятьох основних приміщеннях: у кінотеатрі ім. Ельвір
Попеско – Французький інститут, ARCUB, Кінотеатр Ефоріє, #Pavilion 32 – Гете-інститут
у Бухаресті та POINT, який став основним місцем проведення ранкових неформальних
зустрічей з режисерами, дебатів на головну тему фестивалю, майстер-класи та кінопокази.