Моніка Ловінеску у видавництві Casa Radio
До сторіччя від дня народження Моніки Ловінеску видавництво Casa Radio випустило альбом, присвячений найважливішому жіночому голосу румунської еміграції, журналісту та літературознавцю Моніці Ловінеску.
Corina Sabău, 23.12.2023, 10:30
До
сторіччя від дня народження Моніки
Ловінеску видавництво Casa Radio випустило
альбом, присвячений найважливішому
жіночому голосу румунської еміграції,
журналісту
та літературознавцю
Моніці Ловінеску. Після закінчення
Філологічного
факультету в Бухаресті (1946) Моніка
Ловінеску співпрацювала
з різними культурними виданнями.
У 1947 році отримала
стипендію від французької держави і
виїхала
до Парижа, ризикуючи життям. Одразу
після вимушеного зречення від
престолу короля
Міхая
І вона просить політичного притулку у
Франції. Після періоду, коли ставить
на сцену
авангардні вистави, з 1951 року присвячує
себе роботі на радіо. З 1962 року працювала
на Радіо Свободі,
де вела
дві щотижневі програми: Румунські
культурні новини і
Тези та антитези в Парижі.
Ці
радіопередачі
мали значний вплив у Румунії, як у
культурних колах, так і серед широкої
громадськості. Моніка Ловінеску писала
статті та дослідження про румунську
літературу та комуністичну ідеологію
для численних видань: East Europe, Kontinent,
Preuves, L’Alternative, Les Cahiers de L’Est, Témoignages, La France
Catholique. Альбом, випущений видавництвом
Casa Radio, включає книгу і два компакт-диски
і називається «MONICA LOVINESCU. Я
вибрала мікрофон. Інтерв’ю на Радіо
Румунія (1993-2004)» з презентацією журналістки
Анки Матеєску, продюсера Радіо Румунія
Културал,
яка також є автором інтерв’ю на двох
компакт-дисках. Дорін-Лівіу Битфой,
продюсер видавництва Casa Radio, про Моніку
Ловінеску та альбом, випущений
видавництвом:
Можна сказати, можливо, цитуючи
кліше, але з великою часткою правди, що
це був голос гідності і голос вільного
сумління як для румунів у вигнанні, так
і для румунів у країні, які старанно
слухали Моніку
Ловінеску
по радіо. Вони слухали її, щоб дізнатися,
як живеться
у вільному світі, але також, щоб знати
про зловживання в закритому світі,
румунському
світі,
комуністичному світі. Мені дуже
сподобалося працювати над цією книгою,
тому що вона дуже актуальна, вона дуже
актуальна для тих, хто хоче знати про
недавнє минуле і його наслідки, тому що
наслідки можна побачити і сьогодні. Цю
книгу дуже цікаво не тільки читати, але
й слухати, тому що, як ви знаєте, до
альбому також входить аудіокнига. Два
компакт-диски, що містять інтерв’ю з
Монікою Ловінеску, є результатом чудової
документальності та послідовності, я
б сказав, дуже рідкісної в той період.
Ось чому я захоплююся журналісткою
Анкою Матеєску за її наполегливість.
З
нагоди 100-річчя від дня народження Моніки
Ловінеску Фонд Humanitas Aqua Forte та
видавництво Humanitas запропонували
вшанування з насиченою програмою заходів
протягом
усього 2023 року – РІК МОНІКИ ЛОВІНЕКУ.
Письменниця Іоана Первулеску,
голова журі першого видання Премії
імені Моніки Ловінеску, була присутня
на презентації альбому, виданого
видавництвом
Casa Radio: Ця книжечка має голос. Ви
скажете мені, що всі книги мають голос.
Звичайно, всі книги мають голос, але ця
книга має голос Моніки Ловінеску. Це
книга, яка народилася з поєдинку двох
журналістів, і я скажу тут чітко, що я
захоплююся Анкою Матеєску. Вона
надзвичайна журналістка, яка, окрім
того, що добре підготовлена, ставить
запитання, які стимулюють нас.
Вона ставить питання, які показують, що
вона знає, про що говорить, а не питання,
від яких у нас
читачів
відриваються крила. Анка Матеєску має
цей дар ставити правильні запитання,
запитання, які стимулюють нас.
Перше інтерв’ю в цій книзі, інтерв’ю з
Монікою Ловінеску було взято, коли Анці Матеєску було 27 років, на початку її
журналістської кар’єри, і, як ви можете
побачити з презентації, Анці Матеєску
було нелегко зблизитися з Монікою
Ловінеску, але врешті-решт вона досягла
успіху. І те, що вийшло, є надзвичайним
свідченням. Я переконана,
що ця книга з кожним роком буде зростати
в ціні. Мене
особливо зацікавило інтерв’ю, в якому
Моніка Ловінеску розповідає про свого
батька, літературознавця
Еуджена Ловінеску, якого вона, безумовно,
бачила як батька, але якому також довелося
прийняти публічний імідж літературознавця.
Інтерв’ю про літературний
кружок Sburătorul,
який очолював Еуджен Ловінеску, гідне
історії літератури, і я, напевно, буду
рекомендувати його і своїм студентам,
щоб вони дізналися більше про літературу
міжвоєнного періоду.
У
діалозі з журналісткою Анкою Матеєску
варто
згадати
моменти,
які позначили долю Моніки Ловінеску:
покинення країни
та шлях
до Парижа, її початок як режисера в
Парижі, зустріч з Ноелем Бернаром,
журналістом, директором Румунської
редакції Радіо Свобода,
її кар’єра в літературі, вбивство матері
Екатерини Белечою-Ловінеску.
Також згадуються особистості з країни
та з еміграції: її
батько, літературознавець
Євген Ловінеску, Іон Барбу, Каміл
Петреску, Дан Петрашинку, Ежен
Йонеску, Штефан Лупашку, Еміль Чоран,
Іон Негойцеску, Іон Омеску.
