Малюнковий оповідач в Ґете-Інституті

У період обов'язкової ізоляції культурні проєкти перейшли у віртуальне середовище. Те саме сталося й з програмами Ґете-Інституту в Бухаресті, який у партнерстві з асоціацією «Напівповне» запропонували любителям образотворчого мистецтва незвичайний проєкт.

Monica Chiorpec, 05.09.2020, 06:27

У період обов’язкової ізоляції
культурні проєкти перейшли у віртуальне середовище. Те саме сталося й з
програмами Ґете-Інституту в Бухаресті, який у партнерстві з асоціацією «Напівповне»
запропонували любителям образотворчого мистецтва незвичайний проєкт, під назвою «Малюнковий оповідач»

Про це
розповідає президент асоціації «Напівповне» Октав Автрамеску. «У ці часи несподіваних
змін, які ми зараз переживаємо, мало б відбутися кілька презентацій коміксів, мали
бути видані кілька книг. Мала б відбутися не дуже інтенсивна, але цікава
діяльність у цій галузі коміксів. І оскільки цього не сталося, ми разом з Ґете-Інститутом
вирішили провести онлайн-проєкт, вибравши 20 румунських художників, молодих і
не тільки, готових поділитися своїм досвідом перебування в самоізоляції.»

Міхай Йонуц Греждяну є одним із 20 румунських
художників, які прийняли пропозицію ініціаторів проєкту.
Він розповів про свій вклад до «Малюнкового оповідача»? «Я мав у розпорядженні лише один аркуш, на якому виклав свої враження про нинішню ситуацію. Стиль життя художника, як правило фрілансера,
який працює вдома, не сильно відрізняється від обов’язкової
домашньої ізоляції під час карантину. Наприклад, коли художник працює
над проєктом коміксів,
будь то графічний роман чи альбом коміксів, настає період
самозосередженості та суворості, який може тривати
від 3 до 6
місяців, аби успішно
завершити велику кількість сторінок коміксів.»

Для румунського художника коміксів
культурні події відбуваються у певному порядку одна
за одною, з певною послідовністю
протягом року. Але ситуація радикально змінилася в
останні місяці, перемістивши в онлайн-середовище візуальні
проєкти, тож Міхаю Йонуцу Греждяну довелося, як і більшості художників, адаптуватися до нових реалій. «В останні сім років я займався організацією виставок коміксів, як персональних, так і для інших авторів, які
я організовував у музеях, з якими співпрацюю, займався вернісажами і, особливо, викладаю мистецтво коміксу в державних і приватних школах. Під час карантину я пристосувався, робив онлайн-майстер-класи для дітей та навіть віртуальні
виставки коміксів. Я
розробив різні
цифрові проєкти, навіть у березні був виданий новий номер журналу
«BD Historia – історичні комікси», з онлайн презентацією та онлайн-замовленнями.»

Комікси – це більше, ніж просто
малюнки, обрамлені в послідовних зображеннях. Міхай Йонуц
Греждяну пояснює функції цього виду мистецтва. «Розроблений і
намальований мною комікс схожий на житловий кадастр, намальований на аркуші, в якій стіни стають рамками мальопису. Його також можна побачити трохи ззовні, з вулиці. Такою я зробив композицію аркушу. З
допомогою тексту додав меседжи та інформацію. Цей тип коміксу вписується в рамки кількох жанрів. Існує комікс історичного натхнення, адже на аркуші зафіксовано реальний, світовий момент
нашого сьогодення. Це водночас і гумористична сторінка коміксів, оскільки маємо сатиричний діалог.»

Крім того слід відзначити й соціальну та освітню функції творів, представлених
в рамках проєкту «Малюнковий оповідач». Більше того,
Михай Йонуц Греждяну навіть вважає їх потенційними науково-дослідними матеріалами про життєві історії часів пандемії. «У майбутньому вони можуть навіть стати графічними
довідковими документами, оскільки вони є розповіддю-ілюстрацією
про цей проміжок
часу. Вони дуже добре зроблені, тому можуть
стати документацією в різних проєктах. Звичайно, є веб-комікси чи онлайн-комікси, які можна читати на
планшетах чи телефонах.»

Найбільшою перевагою цього виду
візуального мистецтва є, до речі, доступність для широкого загалу. Але й те, що історія зосереджена лише на одному аркуші, – каже Октав Аврамеску. «Комікси
– це середовище, яке може бути грайливим, але не обов’язково. Це не карикатура
чи простий жарт, вони розповідають певну
історію. Це форма представлення, розповіді історії.
Автори розповіли з допомогою малюнку прості
історії, які ми всі визнаємо. Вони поширюються легко, як зображення.»

«Малюнковий
оповідач» бухарестського Ґете-Інституту буде продовжений восени,
коли перетвориться
на проєкт співпраці з німецькими художниками. Октав Аврамеску розповідає. «Це
був період повторної повірки не лише у напрямку рефлексії, але й «калібрування
мішені» проєкту, оскільки художнику чи культурному оператору пасують обмеження.
Обмеження сприяють мистецтву. Завдяки цьому ми маємо багато ідей, над якими працювали
і, які будуть здійснені. Цей проект не зупиняється на цьому. 20 авторів, які взяли
участь у «Малюнковому оповідачі», проведуть спільну виставку колись восени,
коли режим обмежень буде послаблений.»

Серед інших художників, які зробили свій внесок в онлайн-проєкт
«Малюнковий
оповідач» є такі імена, як Мірча Поп, Джордже Роман, Іляна Сурдукан, Марія Сурдукан, Октавіан
Курошу, Тімотей Дроб, Ксенія Памфіл, Крістіан Дирстар та Октав Унгуряну.