Книги для дітей, між перекладами й оригінальними текстами
Після 1990 року й румунська дитяча література, як і інші культурні галузі, зазнала моменти регресу. Оригінальні книги румунською не писали, а переклади, які поступово монополізували ринкову нішу, присвячену малечі, не завжди були якісними.
Christine Leșcu, 23.01.2016, 10:18
Після 1990 року й румунська дитяча
література, як і інші культурні галузі, зазнала моменти регресу. Оригінальні
книги румунською не писали, а переклади, які поступово монополізували ринкову
нішу, присвячену малечі, не завжди були якісними. Ця ситуація тривала до
2008-2009 років, коли як румунська література, так і якісні переклади, стали
розмножуватися. Перекладач з і на англійську, Флорін Бікан є й письменником як
прози через свою книгу От я й розповів вам цю історію, так і віршів
через збірки Невіглаські пісні та
Рециклопедія казок з римою та смислом. Ось як пояснює Флорін Бікан
ситуацію дитячої літератури з Румунії: Гадаю, що після 1990 року
румунські видавці, в першу чергу, уникали публікувати румунську літературу для
дітей. Румунські письменники, зіткнувшись з цим браком попиту, заблокували, в
свою чергу, пропозицію. Але з часом видавництва пом’якшали завдяки публіці, а
публіка – через переклади дитячої літератури; вони почали відкриватися до румунської літератури цього жанру. До 2000 року була ситуація, коли дитяча
румунська література серйозно втратила свої позиції. Парадоксально, що до 1989
року, напрочуд суворості й плачевності тодішньої ситуації, ми мали дитячу
літературу, зменшену в останні роки, але можна сказати, що цей вид літератури
тоді сприймався серйозно. Після 1990 року література для дітей стала викликати
байдужість. Це правда, що з’явилося багато перекладів, і це було добрим.
На жаль, не всі переклади були якісними. Багато
видавництв у своєму поспіху зібрати прибуток публікували й неґрунтовні
переклади. І це сталося й через небажання визнаних румунських письменників
присвятити себе літературі для дітей, тому що цей жанр вважався не дуже зручним.
Флорін Бікан: Існує переконання, що дуже легко писати для дітей, це
думають особливо ті, хто не пише. Існує дуже багато думок, за якими немає
нічого простішого, як писати для дітей. Трагедією є те, що одні з тих, хто
стверджує це, і самі пишуть. Ще гіршим є те, що, врешті-решт, їхні книги
друкуються. Але існує й інша категорія авторів, яким здається важко писати для
дітей. Натхнення треба якось викликати. Можливо, добре подивитися довкола нас,
поспостерігати за дітьми, читати багато літератури для дітей, й читати її із
дитячим задоволенням. Можливо, дехто з нас ще має в пам’яті свіжі спогади
дитинства, а це допомагає писати.
У будь якому разі, контакт із дітьми є істотним.
Спілкування із власною дитиною був і головним стимулом, через який Синзіана
Попеску почала писати. У 2009 році її книга Подорож Влада до іншого
світу отримала премію Асоціації письменників Бухареста у відділі
Література для дітей, якою не нагороджували вже багато років.
Подорож Влада до іншого світу була лише першою збіркою серії
Анділанді, тому що для Синзіани Попеску писати не було проблемою.
Послухаймо її: Я почала цю серію в 2002-2003 роках, коли мій син був
маленьким. Я зробила це, думаючи про те, що хочу залишити йому спадок і
представити істот з нашої міфології, що і ми маємо супергероїв, які заслуговують
на нашу увагу… В ті часи діти читали багато фантастичних книг із
англосаксонської літератури – дуже гарних, між іншим, і я їх читала йому, – але
я подумала, що й ми маємо що продемонструвати, що й наші міфологічні істоти є
цікавими. Я не пропонувала собі нікого повчати, а просто написати приємну й
цікаву історію. Якщо вона має й мораль, то я намагалася її фільтрувати. Я не
обов’язково хотіла її приховати, але не хотіла, щоб вона була сприйнята як
така, тому що зазвичай діти відхиляються від моралістичних намірів.
Щоб утекти від моралістичних намірів, а також щоб
позабавляти дітей, написав і Флорін Бікан Рециклопедію казок з римою та
смислом, яка є нонконформістичним переказом казки Харап алб,
написану набагато міською мовою, ніж би на те очікували, мабуть, батьки. Флорін
Бікан: Всі ці ідеї прийшли мені на протязі моїх розмов із сином, якому
зараз майже 30 років, коли, помічаючи, що якийсь текст здається йому
застарілим, я намагався оживити його для нього. Я все вправлявся у цьому і
зробив це й для мого сина: я взяв відомий текст і спробував перевернути його з
ніг на голову. Реакції я зібрав, і їх дуже багато. Діти сприйняли книжку без
заперечень і я був вражений відкрити для себе в розмовах з ними, що їх не
вивели з колії нонконформістичні терміни, які зазвичай не з’являються в
класичних текстах. Вони слідкували лише за історією й ефект був очікуваним. Для
них було ясно, що герой, який блазнює, є смішним і врешті-решт отримає за це.
Вони прийняли й пародію. Не так само сталося зі всіма батьками й
викладачами.
останні роки з’явилося все більше й більше румунських книг для дітей, число
тих, хто пише для них літературу, не є достатнім, як вважає Синзіана Попеску:
Наш книжковий ринок забитий перекладами, деякі з них якісні, а інші
сумнівної якості. І ці переклади навіть не належать різним жанрам. Ми маємо
справу лише з двома катерогіями: сучасними й класичними бестселерами як Астрід Ліндгрен, Марк Твен і
Беатрікс Поттер. Наприклад, ми нічого не знаємо про сучасних шведських
письменників. І румунських авторів лише декілька, їх можна порахувати на
пальцях однієї чи двох рук. Їх занадто мало, і тому румунський ринок є
незбалансованим.