Завершився XXIV-ий Національний театральний фестиваль
Підбір як зображення того, що відбулося сьогодні в динаміці румунського театру, від чудових невеликих вистав до чудових великих вистав, тому що високі досягнення не мають кордонів...
Corina Sabău, 08.11.2014, 11:03
”Підбір як зображення того, що відбулося сьогодні в динаміці румунського театру, від чудових невеликих вистав до чудових великих вистав, тому що високі досягнення не мають кордонів, їх не можна прогнати нізвідки, ні з невеликих місць, із каммершпілю (кімнатний театр), ні з дуже великих сцен, а ми йдемо слідами високих досягнень і хочемо, щоб усе це можна було чітко побачити й на Національному театральному фестивалі”, – так казав артистичний директор Маріна Константінеску на початку XXIV-го Національного театрального фестивалю.
Актори, клоуни, музиканти, танцюристи та акробати, музика акордеону, вальси, старі романси й традиційні хори. Так можна охарактеризувати виставу-подію НТФ-2014 під назвою ”Донка — лист до Чехова”, постановка швейцарської компанії ”Finzi Pasca” та Міжнародного театрального Чеховського фестивалю, за текстом та режисурою відомого Даніеля Фінці Паска. Марія Бонцаніго, співзасновниця компанії, створила до вистави музику та хореографію разом з Фінці Паска. Артистка була присутня в Бухаресті, тож ми дізналися від неї історію цієї по-справжньому візуальної поеми: ”Ми як творча команда багато попрацювали із журналом Чехова. Ми прочитали все, особливо нас цікавила його подорож до Сахаліну та його життя як лікаря та людини, більше, ніж як артиста чи письменника. Нас цікавило його життя і його спосіб мислення, його бачення… А у виставі представлені наші уявлення про Чехова. Ми не претендуємо сказати, що Чехов був таким-то чи таким-то. Це наші бачення й повага, яку ми віддаємо Чехову”.
Для тих, хто не бачив вистави, Марія Бонцаніго описує створену атмосферу так: ”Повна світла, кольору, суміш між реальністю і мрією. Існує суміш звуку, тексту і певна позиція на сцені, яка, гадаю я, складає унікальне зображення, менш раціональне, скоріше результат сили уявлення. Виконавці дуже щедрі та емфатичні. Кожен з них має власне бачення про Чехова і любить Чехова, висловлює те, чим є Чехов для нього. Думаю, що це є дуже хвилюючим”.
Іншою виставою XXIV- го Національного театрального фестивалю, який теж можна занести в категорію вистав-подій, була вистава Еуджена Іонеско ”Носороги”. Поставлена на сцені Робертом Уілсоном в Національному театрі м. Крайова, вистава відзначила офіційне завершення фестивалю. 2 листопада найбільша частина гостей НТФ подалася на декілька годин до м. Крайова. “Нова постановка на сцені Робертом Уілсоном у Крайові є тріумфом. Уілсон зрозумів, що це вже не вистава про холодну війну. Вона була насправді станом душі“ — так писав театральний критик Джон Елсом. Молодий режисер Бобі Прокоп був асистентом Роберта Уілсона у виставі ”Носороги”. Він розповість нам про звязок режисера з театром з м. Крайова та текстами Іонеску: ”Гадаю, що його привабили в першу чергу актори, з якими він познайомився тут, у Румунії. Він мав два дуже великих моменти, коли наблизився до текстів Іонеску, він навіть зустрівся з ним у 70-их роках. Ось що було. Це була зустріч, зіткнення між Іонеску та Уілсоном. Тому що в певний момент Еуджен Іонеско навіть сказав, що хоче, щоб режисером його п’єс був Уілсон. Нарешті це сталося, і я радію, що це сталося в нашій країні. Думаю, що це зустріч, за якою треба слідкувати. Можливо, народяться й інші вистави, але дуже ясно, що Іонеско дуже служить Уілсону та його баченню”.
Вперше Національний театральний фестиваль мав і власну постановку. Йдеться про відомий мюзикл “Вестсайдська історія”, поставлену на сцені для фестивалю хореографом Резваном Мазілу, який відібрав для цієї постановки 21 молодого актора. Резван Мазілу про вибір цього мюзикла та про другу назву вистави ”Маніфест покоління”, яка була ідеєю артистичного директора Маріна Константінеску: ”Ми запланували спочатку музичну майстерню, яка б мала завершення в НТФ. Але речі зазнали змін і набули все більшого й важливішого розміру. Таким чином, ми дійшли до цього результату, який є для мене особливим, тому що проект носить особливий заряд. Це проект про щедрість, він дає шанс дуже талановитому поколінню, яке має занадто мало шансів в театральній системі. “Вестсайдська історія” є сама по собі маніфестом. Маніфестом про кохання, мир, про гуманність, про щастя, про молодь. І тоді мені здалося, що цим молодим акторам надзвичайно добре підходить цей текст, який здається написаним саме для них”.
А тепер представимо думку румунської журналістки Іріни Вольф, яка поселилася у Відні й була гостем НТФ, про ініціативу власної постановки фестивалю та взагалі про весь випуск 2014: ”Мені це здається дуже доброю ідеєю, вона йде в тому ж напрямку, як і на міжнародному рівні. Переважна більшість фестивалів мають свої постановки чи спільні постановки з іншими фестивалями. Це й Віденський фестиваль, і Зальцбурзький фестиваль, якщо говорити про фестивалі з Австрії… Мені здалося, що зали були переповненими, особливо молоддю. Мене дуже порадувало це бажання молоді. Наскільки я зрозуміла, це були не тільки студенти театральних факультетів. Організація теж здалася мені надзвичайною. Мені дуже приємно, що я побачила нову сцену з Отопень. Ще хочу згадати трансляцію в прямому ефірі на веб-сторінці adevarul.ro. Щодня були запрограмовані вистави, які транслювалися наживо прямо з виставочної зали. Будучи видимим по Інтернету в зручні години, їх можуть дивитися навіть румуни з-за кордону і таким чином мати контакт із фестивалем”.
Організований УНІТЕР, XXIV-ий Національний театральний фестиваль пройшов з 24 жовтня по 2 листопада. Радіо Румунія було традиційним партнером цього заходу.
