Дана Пеперуз, лауреатка багатьох премій і нагород
Дана Пеперуз розпочала свою кар'єру дизайнерки костюмів на початку 2000-х років, одразу після закінчення факультету декоративного мистецтва та дизайну Національного університету мистецтв.
Коріна Сабеу and Аліна Околот, 22.03.2025, 06:56
Дана Пеперуз розпочала свою кар’єру дизайнерки костюмів на початку 2000-х років, одразу після закінчення факультету декоративного мистецтва та дизайну Національного університету мистецтв. Вона співпрацювала з багатьма фільмами та сотнями рекламних проєктів. Серед них – «За пагорбами» (реж. Крістіан Мунджіу), «Гомера» (реж. Корнеліу Порумбою), RUXX (реж. Юлія Ругіне та Октав Георге), «Бос» (реж. Богдан Міріке), «Тіні» (реж. Ігор Кобилянський, Богдан Міріке), «Боєць» (реж. Маріан Крішан) та «Лимонад»/«Медовий місяць» (реж. Йоана Урікару).
За свої досягнення Дана Пеперуз була нагороджена трьома преміями Ґопо: у 2016 та 2017 роках за фільми режисера Раду Жуде «Браво!» і «Cерця зі шрамами», а також у 2019 році за «Моромете 2» – другу частину трилогії «Моромете», зняту режисером Стере Гуля. Фільми Раду Жуде, «Браво!» і «Серця зі шрамами», стали для дизайнерки двома великими викликами.
Якщо події фільму «Браво!», який був нагороджений «Срібним ведмедем» за найкращу режисуру на Берлінському кінофестивалі, розгортаються у Валахії на початку XIX століття, то «Серця зі шрамами» розповідає історію молодого чоловіка, хворого на туберкульоз і є вільною адаптацією літературного твору Макса Блехера. Детальніше про це розповіла Дана Пеперуз. «Фільм «Браво!» був справді складним проєктом. Я вважаю, що саме він певною мірою підняв мою цінність. У стрічці «Серця зі шрамами» бюджет був меншим, ніж в «Браво» і це стало новим викликом, оскільки події відбуваються в зовсім інший період. Потрібна була тісна співпраця між відділом гриму та відділом скульптури, які створювали гіпсові пов’язки, що носили персонажі фільму, хворі на кістковий туберкульоз і, які мали лежати на пересувних ліжках. Їхнє життя було досить одноманітним, здебільшого вони проводили його в санаторіях і були обмежені в русі. Найбільший виклик полягав у тому, що мені довелося створювати костюми з урахуванням цих гіпсових пов’язок. Так я знімала мірки і більшість костюмів для цього проєкту були створені моєю командою, лише кілька з них були взяті напрокат.
Наприклад, в персонажа Соланж, якого зіграла Івана Младенович, було вкладено дуже багато коштів, майже половину наявного бюджету. Були створені кілька особливих капелюхів, зокрема капелюх із птахами. Події фільму «Серця зі шрамами» відбуваються в міжвоєнний період – дуже цікавий із погляду моди часу, коли в нас була синхронізація з європейськими тенденціями та бажання їх наслідувати. Усі ці аспекти допомогли мені повністю задіяти свою уяву. Крім того, «Серця зі шрамами» справді є одним із проєктів, де я могла собі дозволити експериментувати. Я ціную те, що Раду Жуде був не проти того, щоб я втілювала свої сміливі ідеї. Однією з них був капелюх із птахами, який носила Івана Младенович. Те, що надихнуло мене на його створення – це обкладинка журналу Vogue 1939 року, яку я показала тоді режисерові Раду Жуде. Тож згодом ми почали шукати варіанти, щоб реалізувати цю ідею. Я документувала костюми, використовуючи все, що знайшла з того періоду: модні журнали, фотографії, зроблені румунськими митцями, і звісно ж, книги.»
Ще одна важлива співпраця для кар’єри Дани Пеперуз була з режисером Крістіаном Мунджіу, який запросив її на посаду дизайнера костюмів для фільму «За пагорбами», що вийшов у 2012 році. Написаний, поставлений і знятий Крістіаном Мунджіу, фільм натхнений документальними романами письменниці Тетяни Нікулеску, які висвітлюють випадок екзорцизму однієї черниці з монастиря Танаку в повіті Васлуй. Більше про це розповіла Дана Перперуз. «Здавалося б, що у фільмі «За пагорбами» не мало бути нічого складного з точки зору костюмів. До того ж, зазвичай Крістіан Мунджіу дає повну свободу та чекає на пропозиції від команди. Однак несподіваною складністю стало те, що персонажі носили специфічний одяг, а задокументувати такі речі безпосередньо в монастирі дуже важко, адже це закрите середовище. На щастя, акторкам, які виконували головні ролі, вдалося певний час пожити в монастирі і це дуже допомогло нам зрозуміти, що таке монаше життя. Тому Дана Тапалаґе, яка виконувала роль настоятельки монастиря у фільмі, намагалася дізнатися деталі, які стали для нас дуже корисними. Наприклад, як саме здійснюється обряд покриття голови або зав’язування хустки, яку постійно носять черниці.»
Остання співпраця Дани Пеперуз була з режисером Стере Ґулею, який наприкінці минулого року випустив фільм «Моромети – 3». Ця стрічка завершує унікальну трилогію в румунському кінематографі, засновану на романах і житті письменника Маріна Преди. Детальніше про співпрацю розповіла Дана Пеперуз. «Це фільм, який на глибокому рівні пояснює, які зміни принесла епоха 50-х років у Румунії. Це кінострічка, в яку вкладено багато душі та над якою ми працювали дуже наполегливо. Для мене це був надзвичайно вимогливий проєкт. Я не мала жодного вихідного під час зйомок, брала роботу додому або перечитувала нову версію сценарію. Водночас, це свіжа стрічка з точки зору костюмів і я вважаю, що особливо для молодих глядачів вона може стати несподіваною історією.»
Лауреат Призу глядацьких симпатій на Міжнародному кінофестивалі «Трансільванія – 2024», фільм «Моромети 3» також був показаний на кількох національних кінофестивалях, таких як: Вечір румунського кіно в місті Ясси, Кіно в селі – Пештішань, програмах Міжнародного кінофестивалю в Кишиневі та Тімішоарі.
