Виставка скульптури “Андезит 10”
Галерея Сімеза в Бухаресті представила в листопаді пересувну групову виставку Андезит 10. Виставка подорожувала кількома галереями Румунії, а та організована в Бухаресті є фінішом подорожі.
Eugen Cojocariu, 02.12.2023, 04:00
Галерея Сімеза в Бухаресті представила в листопаді пересувну
групову виставку Андезит 10. Виставка подорожувала кількома
галереями Румунії, а та
організована в Бухаресті була фінішом подорожі. 10 відомих візуальних митців представили роботи, тісно
пов’язані з Via Transilvanica – «дорогою, що об’єднує», туристичним маршрутом довжиною 1.400 кілометрів, який перетинає Румунію по діагоналі
від монастиря Путна з Буковини (північний
схід Румунії) до Дробета Турну Северину (південний захід Румунії) і призначений для піших, велосипедних або кінних прогулянок. Via
Transilvanica позначена пофарбованими маркерами, вказівниками, а на кожному
кілометрі стоїть індивідуально вирізьблений андезитовий маркер. Це мабуть найдовша
мистецька галерея у світі, яка супроводжує мандрівників протягом усього шляху. Андезит це магматична порода, що
утворилася в результаті виверження вулкана.
На відкритті виставки
ми поспілкувалися з ініціатором проєкту та одним з митців-учасників виставки,
скульптором Максимом Думітрашем, про те, як народилася виставка в галереї
Сімеза і як сформувалася команда скульпторів, які створили її:
Ця виставка народилася в результаті симпозіуму монументальної скульптури Via
Transilvanica, де кожен митець виготовив 5-6 тумб. Всі вони є учасниками цього
симпозіуму. Ми використовували андезит як сировину, і кожен скульптор
запропонував власні проєкти, які, на мій погляд, з часом стануть
монументальними. Я створив цю команду, знаючи, що скульптори працюють з
андезитом. Це дуже твердий матеріал, після граніту. Звичайно, потрібно мати
досвід роботи з цим матеріалом, і я зробив відбір скульпторів. Ми здійснили 6
тумб, як я вже казав, кожен зі своїм проєктом. Ця виставка подорожувала від Музею
порівняльного мистецтва в Синджорж-Бей до Бая Маре, Сігету Мармацієй, Бакеу,
Ясс, а зараз вона завершує річний цикл в бухарестській галереї Сімеза. Ми
працювали над скульптурами на Via Transilvanica, на пагорбі, а потім вони були
виставлені вздовж маршруту. Ми побудували виставку відповідно до приміщення.
Максим Думітраш розповів нам деякі подробиці
про те, як працювати з андезитом, твердим матеріалом, який важко піддається
обробці: Це особлива техніка, особливі
диски, ми не можемо гратися з будь-яким матеріалом. Робота складна, але роботи
виглядають фантастично. Вперше я використав андезит у скульптурних виставках близько
10 років тому, тоді було багато роботи на симпозіумах. Це дуже стійкий до
погодних умов камінь. І цікавим є те, що його можна використовувати від сірого
до ультра-чистої структури, майже до рівня скла.
Візуальний митець Богдан Пельмуш,
присутній на виставці зі скульптурними роботами, розповів про проєкт Андезит
10: Я не є випускником відділу
скульптури, а живопису, але мені було цікаво працювати з цим матеріалом, тому
що він дуже твердий, важкий, і з нього можна отримати протилежне. Це залежить
від того, як ти з ним граєшся.
Які роботи Богдан Пельмуш виставляв у галереї
Сімеза?: У
мене є дві роботи, це скульптура, під назвою Політ, і два малюнки,
які так чи інакше завершують ідею дуальності, пошуку, інтер’єру, скарбу,
дитинства. Як ти можеш, будучи зрілою людиною, витягувати ідеї зі свого
особистого я.
Голова Спілки
образотворчих митців (СОМ), художник Петру Лукач, присутній на вернісажі
виставки підкреслив: Це чудово, що тут відбувається. Це виклик і для
скульпторів, і для нас – спостерігати такий розклад сил, тому що тут можна
навіть говорити про силу. Андезит – дуже тверда порода. Я бачив
скульпторів на симпозіумах і був вражений тим, яких зусиль вони докладають, щоб
ідентифікувати в кам’яній брилі образ, ідею, форму, послання. Роботи цікаві,
група водночас однорідна, але тут можна впізнати кілька особистостей, тому що є
митці з досвідом роботи з такими матеріалами. Це новий матеріал, з вражаючою
виразною силою… Ми звикли до скульптурних таборів з білого каменю, з м’якшого
вапняку, більш пластичного, легшого в освоєнні. Коли ж мова йде про андезит, це
приголомшливий виклик, а ефект абсолютно вражаючий.
Петру Лукач також розповів про те, як він
бачить цей проект з кураторської точки зору, кураторами якого є самі скульптори, які беруть участь у виставці: Мені
здається, що виставка має сенс, є єдиною і має силу, тому що ті, хто
об’єднався, знають один одного, знають потенціал один одного, знають потенціал
матеріалу, з яким вони працюють, і я думаю, що вони знайшли дуже хорошу формулу
для втілення своїх ідей в життя.
Як виглядав 2023
рік з точки зору Спілки образотворчих митців? Що готує спілка для любителів
прекрасного? Петру Лукач: Наразі ми намагаємося підбити підсумки
Національного салону сучасного мистецтва, який, на мою думку, був чудовою
подією. Він проходив у 15 різних просторах, у тому числі й у великих, таких як Образотворчий
комбінат, де ми маємо 8 галерей, які, на мою думку, вражають своїми розмірами.
Це колишні зали комбінату, які були перетворені на культурний центр, ймовірно,
найбільший в Румунії, де все відбувається в іншому масштабі, ніж у міських
галереях, які, безумовно, мають більш домашній, більш людський вимір. Зараз ми
готуємо ще одну подію. Ми добудували нову будівлю Спілки образотворчих митців,
в якій на першому поверсі також є художня галерея. Тож виставку, яку там
організували, ми намагаємося показати світові в більш офіційному контексті
інавгурації нової будівлі Спілки образотворчих митців. Це вперше, коли Спілка
має власний будинок, що є надзвичайно важливою річчю.
