Викладач румунської- інакша антологія текстів

Під вже відомим псевдонімом Крістіан, видавець Крістіан Косма презентував другий том, присвячений гарній професії.

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Monica Chiorpec, 07.09.2019, 06:59

Під вже відомим псевдонімом
Крістіан, видавець Крістіан Косма презентував другий том, присвячений гарній професії. Оця «інакша» антологія під назвою «Викладач румунської мови» є спробою Крістіана Косми привернути увагу до ситуації в сучасній румунській літературі, а й про важливість вчителів
румунської мови і літератури в сьогоднішньому культурному середовищі: Той факт, що ми знаходимося там, де ми є щодо ситуації румунських письменників і літератури
залежить взагалі і
від нашого ставлення. Якщо ми відносимось до літератури як до бензопилу – тобто, ми бачимо, що кожен день дерева обрізуються, і це створює враження, що ми можемо
говорити про те, як має виглядати місто – то, можливо, у нас є проблема і, ми повинні звернутись
до професіоналів.
Румунські вчителі є одними з небагатьох професіоналів, які залишилися в
книжковому бізнесі. Ця упереджена промисловість має багато фахівців на папері. Але деякі з них
невидимі, тому що вони сидять за кафедрою. Вони знаходяться на своєму місці,
перед 20-30 учнями, повинні справлятися
з бюрократичними
ситуаціями і, в той же час, вони повинні бути в курсі справ з журналами, які друкуються, з книгами, що
виходять на ринок, з книжковими ярмарками.

Думутріца Стойка викладає румунську мову і літературу в бухарестському
Національному коледжі імені Георгія Лазаря. Вона
також є автором двох романів: «Не чіпай мене», що побачив світ
у Видавництві Humanitas, в 2011 році та «На краї світу», опублікований в минулому році
у Видавництві Картя Роминяске. Про антологію «Викладач
румунської», до якої
була задіяна, розповідає Думітріца Стойка: «Це антологія про історії та шкільне життя, свідчення молодих вчителів, і ці тексти охоплюють
досить великий період. Поки що я прочитала тільки перший том, але я розумію, що
в другому є розповіді вчителів, які викладали в 50-х і 60-х роках. Наймолодші вчителі почали
працювати, два- три роки тому, в сфері освіти. Книга дуже яскрава. Вона
містить пережиті історії, передані часто з гумором, іноді з сумом. Іноді є навіть комічно- трагічні історії, а імідж школи дуже автентичний. Крім того, є багато уривків, які
говорять про невизначеність, в якій ми знаходимося, особливо що стосується дисципліни. Школа має все менше
зв’язку з румунською книгою та гуманістичною культурою.

Доріка Болташу Ніколає, викладач
столичного Національного коледжу імені Юлії Хашдеу, вважає, що школа стала жорстким механізмом, в
анахронізмі з ідеями молодого покоління, учнів старших класів. І це через систему освіти, яку все важче керувати у класі: «І мені здається, що школа мене поглинає, і це не добре. Це мене задихає. Де ми з румунською
літературою? Мені здається, що ми знаходимося в глухому куті, принаймні що стосується викладання. Існує кілька причин: кількість
годин зменшилася, навчальний план – майже нічого не змінився, а іспити також. Учні змінилися, я відчуваю і
переконана,
що мої колеги також відчувають, що менталітет, горизонт очікування, уява учнів змінилися і більше не приймають нічого.
Вони мають інші очікування від нас, і ми докладаємо величезних зусиль, щоб
зрозуміти їхні очікування, зусилля, які не роблять ані батьки».

Підлітковий вік є найбільш
психоемоційним віком, і всесвіт фікцій повинен підбурювати молоді уми. Думітріца Стойка вважає, що шкільна програма
може бути змінена, щоб учні знову наблизилися до літератури та читального задоволення: «Очевидно, що є багато речей для
обговорення, всілякі причини, деякі нездатні, але деякі з них неймовірні, як
третя тема іспиту на атестат про повну загальну середню освіту. Це дозволяє підготувати іспит
шляхом вивчення на пам’ять деяких коментарів, і все. Не потрібно читати. Є 17 авторів з одним текстом, близько двох
сторінок, щоб отримати добру оцінку. Отже, це 34 сторінки. Я знаю учнів, які готують ці есе, бо такі вимоги. Першим питанням іспиту
на атестат зрілості є спілкування,
і я думаю, що це нормально. Літературу можна було зачепити до цього
спілкування. Зміна
структури запитань може повернути нас до книги.

Антологія текстів, зібраних
Крістіаном Козьмою, говорить як про задоволення, так і про проблеми, з якими
стикаються румунські вчителі в сучасних школах: Крім різних
історій про, які розповідають вчителі у
цій антології – залишається
питання системи, яка
застаріла, реформована подекуди, але не глибинно. Без значних змін, таких як зміна структури запитань
з румунської мови,
запропонованих
для екзамену на атестат зрілості, дуже важко боротися з цим явищем віддалення від
книги. Нарешті, однак,
тон залишається відносно оптимістичним, тому що голоси в книзі – це голоси
вчителів, які вірять у свою роботу, які надзвичайно задіяні до неї, і які вважають, що вони мають
значення, навіть за таких умов дрейфу. .

До книги «Викладач
румунської мови. Інакша антологія текстів» також були
задіяні Ана Боаріу, Охара Доновецькі, Маріана Жітарі, Івона Мунтяну, Віоріка Редуце,
Адріан Севою
та Ольга Штефан.