Бухарест між пам’яттю та експлуатацією
Пам'ять є натхненним проектом про колективну пам'ять Бухареста, який оголошує кандидатуру міста на титул європейської столиці культури у 2021 році.
Corina Sabău, 29.08.2015, 13:22
Пам’ять є натхненним проектом про колективну пам’ять Бухареста, який оголошує кандидатуру міста на титул європейської столиці культури у 2021 році. Проект проходить в Бухарестському Постоялому дворі Габровень, який нещодавно було відреставровано. Проект структурований у формі трилогії (Пам’ять, Експлуатація, Уявлення міста), де місто стає як рамками для його розгортання, так і протагоністом. Бухарест був щедрий зі своїми письменниками, він дозволив їм кормитися зі своєї субстанції, іноді болісно, інвалідно, дозволяючи, у свою чергу, годувати себе, як величезна птаха з казки, тими, хто писав про нього. Вони подеколи відрізали по шматку із власного стегна, щоб на обмін місто перенесло їх з одного місця в інше на своїй спині.
Письменники повернули йому щедрість та парадокси, хоча й часто розділені, як і майже всі його мешканці, між любов’ю й ненавистю до міста, в якому живуть. Його перетворили на рамки для розгортання проекту, але і на героя. Боготворили його, проклинали, досліджували його до самої галюцинаційної інтимності – це цитата письменниці Світлани Кирстян, куратора літературних заходів, проведених у Постоялому дворі Габровень:Зараз ми перебуваємо в етапі Пам’ять і залишатимемося в цьому етапі до середини травня. Один із заходів, проведений у Постоялому дворі Габровень і організований у вихідні, – тому що ми маємо дуже багато заходів і у вихідні, -був присвячений літературі. Ми зробили дуже строгий відбір авторів, тому що маємо дуже багато добрих авторів, і запросили їх розповісти про місто. Ми звели їх докупи, тому що таким чином можна створити цікаву напруженість, можна почути речі, поставлені паралельно, дзеркально і навіть в розбіжності. Одні кажуть, що люблять Бухарест беззаперечно, інші – що відчувають себе відчуженими у цьому місті, інші – що відчувають себе вдома лише тоді, коли повертаються до Бухареста, інші – що можуть будь-коли покинути це місто. Ми зробили трьох денну програму, присвячену літературі. Один із заходів мав гостями Іоану Пирвулеску та Резвана Петреску і був модерований критиком Флоріною Пиржол. Послідували дебати між Адріаном Шкіопом та Міхаєм Дуцеску, обидва письменники, а Міхай Дуцеску є й архітектором, які були модеровані критиком Паулом Чернатом. Звичайно ж, усі письменники, включені в цю програму, у своїй творчості мають дуже важливий зв’язок із Бухарестом. Інші дебати мали гостями письменниць Габріелу Амадештяну і Сімону Шору, модератом був літературний критик та історик Андрея Ресучану. Андрею Ресучану я планую запросити і на конференцію, тому що вона надзвичайний фахівець в літературній географії й працює над книгою, темою якої є Бухарест в сучасній літературі, від Мірчі Кертереску до Сімони Шори.
Також в рамках проекту Пам’ять відбувся й марафон поезії з Аделою Гречану, Флоріоном Яру, Октавіаном Совіань, Міруною Владою та Еленою Вледеряну, модерований Світланою Кирстян:Кожен із письменників погодився розкрити свої відносини з Бухарестом.Тож наша зустріч вийшла надзвичайною, і я хочу продовжувати, тому що є багато інших письменників, від яких я хочу почути розповіді про Бухарест. Проте це лише один із проектів. У Постоялому дворі Габровень проходить і виставка, яка мені дуже дорога, вона дуже відрізняється від того, що я побачила в Бухаресті. Мова йде про невеличкий архів з давніми фотографіями Бухареста. Будь-хто може прийти й вибрати фотографію, а потім піти з нею до інфокіоска з Габровень. Фотографія буде сканована, а відвідувач зможе розмістити її в іншому виставочному просторі, де буде написано, що він думає про цю фотографію, які спогади вона в ньому пробуджує. Я бачила дуже багато людей, які це зробили, і ми маємо такі спогади і від письменників.
Пам’ять міста, перша частина трилогії, присвяченої Бухаресту, має за мету і створення когнітивно-афективної карти Бухареста, починаючи від фотографічних зображень та знятих кадрів, взятих із приватних колекцій та документальних фондів, до створення якої запрошуються й жителі міста з їхніми власними фотографічними спогадами та суб’єктивними історіями, які вловлюють динаміку бухарестського життя. Запрошують зробити свій внесок безпосередньо із власних фотографій та знятих кадрів як тих, хто живе в місті, так і тих, хто працює з містом. Куратор Світлана Кирстян: Входячи в цю історію й думаючи про те, які види заходів можна організувати, як залучити якомога цікавіших людей, я не подумала про іншого роду наслідки, не думала, що буду змушена змінитися. Процес пам’яті розпочався з кількома людьми і, думаю, буде продовжуватися з більшою кількістю. Це й одна із мети проектів і один із критеріїв оцінювання кандидатури, а саме: якомога вірогідніша й масивна активація громади. Я хочу, щоб не тільки люди з нашого артистичного середовища говорили про їхній Бухарест, хоча і цей аспект є дуже цікавим, тому що дотепер ще не збиралися письменники, щоб поговорити про їхній Бухарест. Цікаво послухати прозаїка Адріана Шкіопа, кажучи, що коли він матиме гроші, то придбає квартиру у районі Ферентарь. Чи хтось інший у відповідь скаже, що хоче податися якомога далі від Бухареста. Я не родилася в Бухаресті, виросла в місті Ботошань і перші роки свого життя провела в селі у дідуся й бабусі, тож була травмована двічі, вперше у сім років, коли повинна була звикнути з містом, навіть якщо це невелике місто, а вдруге – коли приїхала у велике місто, в метрополію. Я живу в Бухаресті з 1988 року, це означає, що у вересні сповнюється 27 років, відколи я тут живу, теоретично можу сказати, що тут мій дім. Але все-таки я не відчуваю себе тут по-справжньому вдома, я не відчуваю себе повністю адаптованою до цього міста. Я бачила місто в різних його фазах, жила в багатьох квартирах, будинках, які завалювалися та не завалювалися, одні з них геттовані із Площі Решіца, інші – на бульварі Дачія. Думаю, що цей проект приноситиме мені постійні сюрпризи, і мені чітко зрозуміло, що потрібно переосмислити свою позицію по відношенню до цієї теми.
У 2021 році існує можливість, що назва міста Бухарест приєднається до довгого списку міст із різних європейських держав, які впродовж часу на протязі одного року носили титул Європейської столиці культури. Національнезмагання по обранню міста, яке представлятиме Румунію, розпочалося у грудні 2014 року. На цей титул кандидуватимуть поруч із Бухарестом такі міста як Клуж-Напока, Тімішоара, Ясси, Крайова, Арад, Сфинту-Георге, Орадя, Алба Юлія, Бреїла та Брашов.
