«Бринковянський» стиль
Для відзначення 300-річчя від мученицької смерті князя Костянтина Бринковяну та його синів, 2014 рік було оголошено роком Бринковяну, беручи до уваги важливість та вагомий внесок князя в національну історію та культуру.
România Internațional, 09.08.2014, 02:15
Для відзначення 300-річчя від мученицької смерті князя Костянтина Бринковяну та його синів, 2014 рік було оголошено роком Бринковяну, беручи до уваги важливість та вагомий внесок князя в національну історію та культуру.
Перебуваючи на престолі Волощини з 1688 по 1714 рр., Бринковяну був дуже освіченим князем, і це відіграло велику роль в розробці узгодженого когерентного бачення архітектурної програми, створюючи стиль, який назвали «Бринковянським». Про це розповідає Руксандра Белдіман, дослідник Інституту історії мистецтва: “Костянтин Бринковяну, відомий в першу чергу як князь, умілий дипломат та стратег, і не востаннє як людина культури. Він дуже багато вклав і своїх, і державних грошей у церкви. Це був період, коли було зведено багато церков та будинків цивільного призначення. Стиль Костянтина Бринковяну не виник з нічого. Його попередники, протягом всього ХУІІ ст, наприклад, Матей Басараб та Шербан Кантакузіно, передують архітектурі Бринковяну в набагато простішому, очищеному стилі. У той час як «Бринковянський» стиль можна назвати й декоративним стилем, тому що його можна розташувати десь між стилем декоративного Відродження та стилем бароко. Це дуже багатий стиль. Він дуже сильно опирається на свого роду сценографію: всі елементи різьбленого каменю, всі портали, капітелі, колони є характерними елементами «Бринковянського» стилю.”
Однією з ключових пам’яток «Бринковянського» стилю є монастир Хорезу, який з 1993 року був занесений до спадщини ЮНЕСКО. Мати ігуменя Єкатеріна Оляну, одна з гідів Хорезу: “Будучи першою збудованою ним церквою, князь Костянтин Бринковяну хотів створити щось надзвичайне, і тому зібрав тут людей, наділених артистичним талантом, з богословськими, духовними можливостями. І тоді він заснував школу живопису, скульптури й архітектури. А з будівництвом монастиря виник і стиль, який зараз називається «бринковянським», його вважають стилем румунського Відродження. Що стосується архітектури, «бринковянський» стиль ототожнюють з цими довгими папертями, які зберегли відчинянні елементи: це були селянські хати з призьбами, але вони запозичили й західні елементи: італійські лоджії. Якщо призьба була невеликих розмірів, паперті оточували все приміщення й були підтримані колонами, з’єднаними між собою арками. Новою є й склепінчаста стеля, в якій поєднані готичні й романські елементи. Над дверима й вікнами спостерігається дугоподібне відкриття — це теж східні елементи. Вплив бароко помітний і в оздобленні вікон та альтанок, які мають різьблені колони.”
«Бринковянський» стиль почали використовувати і в скульптурі по дереву та в живописі. Мати ігуменя Єкатеріна Оляну про живопис з монастиря Хорезу: “Вони дійсно мають візантійський вплив, але відрізняються від візантійського живопису портретами. Портрети святих вже не статичні, з’являється фізіономія, виразність. Не кажучи вже про кольори, які є специфічно «Бринковянськими».”
Стосовно інших споруд Бринковяну, найбільш представницьким є Палац Могошоая. Дослідник Руксандра Белдіман: “Палац Могошоая є приватною резиденцією, яку Костянтин Бринковяну збудував для себе на окраїні Бухареста. Щоб потрапити зі свого палацу з Бухареста до Могошоаї, він прокладає перший бухарестський бульвар — Каля Вікторієй. Палац Могошоая є ключовим елементом «бринковянського» стилю. У період його правління, всі літні резиденції отримують дуже величний вигляд. Палац знаходиться в центральній частині маєтку, оточений садами. Для облаштування парків зверталися до італійських садівників та італійських майстрів для будівництва палаців. Ці лоджії та альтанки, які є дуже важливими елементами в архітектурі палацу, є свого роду архітектурою в архітектурі. А стіни інтер’єру теж розписані декоративними рослинними елементами східного впливу. І, звичайно ж, каміння, дуже багато оздоблене на парапетах та колонах.”
Окрім монастиря Хорезу та Палацу Могошоая, з іменем правителя Костянтина Бринковяну пов’язані й інші будівлі. Дослідник Руксандра Белдіман: “З одного боку, Бринковяну будує, за власною ініціативою, монастир Хорезу, а церкви монастиря Сурпателе та Доамней є церквами дружини Костянтина Бринковяну, Марії, як і монастир Симбета-де-Сус, тому що князі Волощини мали маєтки і в Трансільванії. В рівній мірі, Бринковяну займається й реконструкцією старих церков. Тут я б хотіла згадати Монастир в селі Бринковень, в Ольтенії. Паралельно з князем, і інші займаються багатою діяльністю в цій галузі. Його родич Міхаїл Кантакузіно є засновником церкви Колця, яка є специфічним прикладом архітектури «бринковянського» стилю, а також засновником невеличкої церкви в монастирі Сіная, або церкви Фунденіі Доамней, яка є дуже цікавим прикладом завдяки своєму дуже виточеному зовнішньому оздобленню, що не обмежується лише вхідними порталами чи колонами паперті, а розповсюджується на всі фасади.”
На початку 1900-их років, коли Румунія шукала свого національного стилю, одним з головних орієнтирів став «бринковянський» стиль. За словами Руксандри Белдіман, його можна й надалі вважати стилем чи винятковим моментом у процесі розвитку архітектури.
