Атлас культури – культурні заклади в сільській місцевості
Нещодавно побачила світ книга «Атлас культури», яка привертає увагу на проблему, яку неможливо відкласти: відновлення діяльності культурних закладів у сільській Румунії, найважливіших елементів громадської інфраструктури, культури та освіти.
Ion Puican, 20.08.2022, 07:32
Нещодавно побачила світ книга «Атлас культури», що привертає увагу на проблему, яку неможливо відкласти: відновлення діяльності культурних закладів у сільській Румунії, найважливіших елементів громадської інфраструктури, культури та освіти. Книга має на меті оцінити стан культури в сільських місцевостях, розглядаючи такі питання, як рівень поширення елементів інфраструктури, специфіка культурних заходів та інші. Ініціатором видання був Національний інститут з питань культурних досліджень і навчання (INCFC), підпорядкований Міністерству культури. Книга була написана за допомогою Національного інституту статистики (INS).
Директор Національного інституту з питань культурних досліджень та навчання Кармен Кроїтору заявила: «Це наш перший крок нашої програми, яку ми розпочали багато років тому, тобто ми взялися рахувати те, що відбувається в культурі, та якби у нас не було неоціненої допомоги Національного інституту статистики, ми б не відважилися зробити цей крок, але ми почали досліджувати та наносити на карту ці культурні інфраструктури, які є першим посередником доступу до культури в Румунії.»
Кармен Кроїтору навела деякі дані про процес написання книги, про можливі рішення, згадавши творця румунської соціології Дімітріє Густі (1880-1955): «Дозвольте мені надати вам деяку технічну інформацію про «Атлас».Йде мова про дослідження, яке розпочалося та розгорталося протягом двох років, це були роки збору даних, документації, статистики, польових досліджень, в тому числі як за часів Дімітрія Густі. З великим задоволенням ми проводили такого роду соціологічні дослідження. Це не обов’язково привід для великої радості, бо насправді ми виявили досить тривожний стан речей. У нас в Румунії є деякі заклади в сільській місцевості, які повинні забезпечити культурну діяльність. Як вони працюють ви маєти можливість читати в цій книзі, адже ці установи не кожного разу виконують свою діяльність. Це одна з найбільших картографічних ініціатив, яку ми спробуємо поширити й на установи інших сфер діяльності. Ми зробили це, щоб мати підставу для пропозиціїщодо вироблення державної політики стосовно культурних закладів. Ще можна багато дечого зробити. Чимало неурядових організацій займаються відродженням культури, та їм потрібно трохи підтримки, щоб плідно працювати у цьому сенсі.»
Голова Національного інституту статистики Тудорел Андрей розповів про переваги цього дослідження, оприлюднивши важливі статистичні дані: «Перш за все потрібно мати правильну інформацію, знати реальну ситуацію, крім того треба створити базу даних, яку можна оновлювати щодня. Інакше ми поивнні будемо працювати наново і не будемо знати куди прямуємо. Як статистик я можу зазначити, що я помітив. Населення Румунії, починаючи з 1970-х років, в сільських місцевостях, як частка загальної чисельності населення, зменшилося дуже мало. Залишилося на рівні десь 46-50%. У наших сусідів частка менше 20%. Тож у нас удвічі частка населення. Ми також констатували, що багато дітей хочуть покидати села, та що, на жаль, населення сіл старіє. У багатьох повітах, особливо навколо Бухареста, але й навколо великих міст, середнім вік населення становить понад 48-50 років. У цьому разі, які культурні послуги має запропонувати місцева громада, румунська держава цьому населенню? І це велика проблема: культурні послуги мають мати на увазі вік людей відповідного регіону.»
Керівник Національного музею румунського селянина Вергілій Ніцулеску ствердив: «Така праця була потрібна здвана. Шкода, що тільки тепер ми маємо таку базу даних і такий аналіз. Національний інститут культурних досліджень і навчання проводить аналіз та відкриває ґрунт для запуску державної політики. Інститут дає цей дуже добре структурований інструмент, репрезентативний, дуже серйозний аналіз стану культурних закладів у сільських місцевостях. Побачимо, що нам треба робити далі, оскільки ситуація не дуже добра ні на національному рівні. Лише в кількох місцевостях країни культурні заклади знаходяться у дуже доброму стані та проводять гарну навіть процвітаючу діяльність. Однак у переважній більшості сільських поселень Румунії відсутня діюча культурна інфраструктура, і ми не повинні забувати, що там живуть наші співвітчизники. І крім центральної влади, місцева влада повинна забезпечити рівні умови для всіх румунських громадян, незалежно від того, де вони живуть.»
Керівник Національної бібліотеки Румунії Адріан Чорояну вказав на дві основні причини нинішньої ситуації: «Я лише хочу нагадати дві речі: в історії, як правило, ефект завжди має кілька причин. Те, що зараз відбувається з цією катастрофічною ситуацією інволюцією культури в сільському середовищі, є ефектом кількох причин. З одного боку, є політичні причини, точніше надмірна політизація речей, які не слід політизувати, таких як освіта, культура, охорона здоров’я, безпека. Інша причина – це старіння населення. Це справжня причина, про яку говорять науковці, статистики. Однак вони лише говорять, а заходи не були прийняті, та навіть не говориться про те, які заходи можна б вжити. Ми говоримо про Дімітрія Густі, коли Румунія мала чимало недоліків, та про благодатний 1921 рік, але тоді Румунія процвітала з точки зору народжуваності. Чесно кажучи, вся Європа старіє, і це, мабуть, головна проблема сучасного світу. Але чи не зміниться саме суспільство, в якому ми живемо? Рішення, з моєї точки зору, не полягає в тому, щоб повертатися до Густі. Дімітріє Густі був візіонером 1920-х років, ми повинні шукати сьогоднішніх візіонерів для завтрашнього світу.»
