Церкви середньовічних гільдій в Бухаресті
Гільдії та цехи купців і ремісників, після досягнення певного рівня багатства, будували для себе церкви у кварталі або ж саме на тій вулиці, де вони проводили свою діяльність.
Христина Манта, 02.09.2018, 02:43
Будучи переважно містом ярмарків, Бухарест виділився на протязі своєї історії, в тому числі і своїми численними церквами. Деякі з них тісно пов’язані зі статусом саме купецького міста. Гільдії та цехи купців і ремісників, після досягнення певного рівня багатства, будували для себе церкви у кварталі або ж саме на тій вулиці, де вони проводили свою діяльність. Таким чином, навколо церков проживали невеликі громади, і це стало ще однією характерною особливістю Бухареста. До речі, відзначали це особливо іноземні мандрівники по румунським князівствам.
По мірі зростання і розвитку міста, і особливо з XVIII століття, збільшується не тільки число купецьких крамниць, а й церков, про що нам розповідає Крістіна Кожокару, історик мистецтвознавець, співробітник Інституту Історії Мистецтв імені Джордже Опреску: У XVIII столітті відбувається своєрідна демократизація самого акту будівництва церков, і чимало з громад почали будувати, ремонтувати і прикрашати храми і монастирі. Чимало громад купців чи ремісників вже могли будувати для себе церкви. Якщо в минулому тільки боярин високого рангу або можновладний князь, господар міг удостоїтися такої честі – звести храм, то поступово, завдяки змінам, що відбувалися в XVIII столітті, до Бухареста почали прибувати купці і ремісники, особливо з Балкан.
Історичний центр Бухареста зберігає ще сліди цих купців, які побудували, по суті, це місто. Найбільш яскравими прикладами можна вважати назви вулиць в історичному центрі: Бленарь (Хутровиків), Шепкарь (Шапочників), Стікларь (Склярів) … вулиць, на яких, в минулі часи, проживали торговці, які займалися певним ремеслом або торгували подібними товарами. На деяких з них були збудовані і церкви. Частина з них збереглася і до сьогоднішнього дня, інші виглядають трохи інакше, ніж коли були зведені.
Однак, їх духовна, історична та культурна цінності залишилися незмінними, як стверджує Крістіна Кожокару: Найдавнішою церквою зведеною бухарестською гільдією, яка збереглася повністю недоторканою, є Церква Скауне (Стільці), розташована позаду Лікарні Колця, в самому центрі Бухареста. Назва церкви походить від великих дерев’яних колод, на яких м’ясники обробляли м’ясо. Називали ці колоди тоді в Бухаресті стільцями. Так що традиційно ця церква вважалася церквою гільдії м’ясників… Її архітектура характерна для XVIII століття, де притвор підтримують колони, з вирізаними в камені прикрасами дверей і вікон. На щастя, в Церкві Скауне ще зберігається з моменту її зведення настінний розпис, дуже красивий, але який зараз потребує реставраційних робіт. Іншою цікавою і характерною церквою для бухарестських гільдій, свідком історії всього міста, є Церква Негусторь (Купців). Вона була побудована приблизно в 1725-1726 роках гільдією купців Бухареста, це була гільдія заможних людей, які могли собі дозволити будівництво великої церкви, з тими ж характерними особливостями, які використовувалися і при зведенні Церкви Скауне. Настінній розпис став набагато цікавішим, красивішим і яскравішим завдяки недавнім реставраційним роботам. Кажуть, що малюнки належать одному з учнів Пирву Муту (укр. Німий), насправді школі Пирву Муту, одного з відомих іконописців, що працювали в румунському характерному стилі, Бринковянскому, названому за прізвищем волоського господаря, покровителя мистецтв Костянтина Бринковяну. Прізвисько Муту (тобто німий) він отримав, тому що розписував ікони в повному мовчанні і в молитві.
Церква Негусторь (Купців) розташована на вулиці, що носить ту ж саму назву, неподалік від історичного центру міста. Але є й інші церкви, збудовані гільдіями, розташовані прямо в самому серці старого міста, відомого як район Ліпскань. Наприклад, Церква Шеларь (це церква тих, хто виготовляв і продавав предмети упряжі) і Церква Злетарь (церква цеху майстрів-золотарів). Крістіна Кожокару розповідає: Всі вони мають спільного знаменника: їх відновлення чи реставрування в XIX столітті. Для тієї епохи не було нічого поганого в тому, щоб знести церкву і потім відновити її – зовсім в іншому стилі. Так сталося і вищенаведеними двома церквами – Шеларь і Злетарь. Ці старовинні церкви XVIII століття були відновлені приблизно в 1850 році і були розписані відомим художником епохи, неокласиком Георге Таттареску. Розпис церкви Злетарь була, практично, однією з перших робіт Таттареску в Бухаресті, який тільки що повернувся після навчання в Італії. Оскільки мова йшла про майстрів-золотарів, а їхня гільдія була дуже багатою, вони дозволили собі і дуже цінний іконостас, як з фінансової, так і з естетичної точок зору. Він виконаний в 1853 році, в неоготичному стилі за проектом архітектора Ксавьє Віллакросса.
Цими церквами турист може захоплюватися і сьогодні, їх старовинні стіни надають особливого колориту сучасному Бухаресту, де нове оригінально поєднується зі старим.
