Церква Св. Анфіма у Бухаресті
Монастир Антім є одним з найдавніших і найкрасивіших православних монастирів у Бухаресті.
Христина Манта, 12.03.2017, 01:00
Митрополит Анфім Іверський був одним з найважливіших священиків Православної Церкви у Волощині. Початкові роки його життя нам мало відомі. Відомо, що він був грузином, звідси й його ім’я – Іверський. Народився в 1650 році в Південній Грузії. Різнобічно обдарованого юнака Анфіма полонили дагестанські розбійники і продали в рабство. З рабства його викупив Патріарх Єрусалимський Досифей II і залишив при собі. Період перебування в Єрусалимській Патріархії, Анфім використав для удосконалення майстерності, поглиблення знань.
Вже відомий художник, гравер і каліграф, приблизно до 1690 році, на запрошення господаря Костянтина Бринковяну відправився у Волощину. Тут Анфім очолив заснування друкарні. Він зумів перетворити Волощину на центр православ’я, що постачав книгами весь християнський Схід. У 1693 році він видав Євангеліє румунською мовою. У 1694 році Анфіма призначили настоятелем Снаговського монастиря. Тут він заснував нову друкарню. У 1705 році Анфіма висвятили на єпископа Римніцкого, а в 1708 році звели в сан митрополита Унгро-Валахійского. Під безпосереднім керівництвом Анфіма у Волощині були побудовані більше двадцяти церков і монастирів. Особливо треба відзначити побудований в центрі Бухареста Монастир Всіх Святих, який нині на честь святителя носить його ім’я. Про нього й розповім я вам сьогодні.
Монастир Антім є одним з найдавніших і найкрасивіших православних монастирів у Бухаресті. У день пам’яті святої мучениці Агати, тобто 5 лютого 1713 року, Святий митрополит Анфім Іверський вирішує побудувати неподалік від Патріаршого собору монастир на місці, де, до тих пір, знаходилася стара дерев’яна церква, присвячена Святому Миколаю. Для будівництва, Анфім Іверський дав в розпорядження працівників все своє майно. Монастир був присвячений самим митрополитом Всім Святим. Св. Анфім, власноручно, склав будівельні плани монастиря, два з яких залишилися до нині, а саме: оригінальний план церкви (на папері) і інший план (на пергаменті), причому останній був складений в 1715 р, в монастирі.
Освячення великої церкви монастиря Анфім відбулося в 1715 році, як можна прочитати у красивому напису, розташованому в монументальному порталі вхідних дверей. Напис написаний у віршах грецькою мовою. Головні вхідні дубові ворота храму і різьблений грузинський орнамент на камені виконав сам Анфім Іверський. Спочатку монастир мав квадратну форму фортеці, із церквою в центрі. На кожному куточку було по одній вежі. Центральна церква є єдиною будівлею, зведеною в XVIII столітті. Впізнаємо в неї бринков’янський архітектурний стиль, з невеликим впливом італійського бароко. Над вхідними дверима, під кам’яним написом, вирізьблена емблема св. Анфіма, равлик, символ віри і смирення, оточений лавровим вінком і зіркою у верхній частині. Ту ж форму равлика мав перший ключ до церковних дверей, який зберігається, з 1855 року, в Національному музеї Румунії.
Митрополит Анфім Іверський, від смерті якого минулого року сповнилося 300 років, склав один з найцікавіших заповітів, в якому залишив написаними його бажання про те, як можна організувати і управляти монастирськими будівлями та майном. Писати заповіт почав він 24 квітня 1713 року, разом з початком будівництва монастиря, і доповнив 15 березня 1716 року. Настоятелю монастиря даються вказівки щодо належного управління маєтками і будівлями. Йому мають допомагати п’ять довірених осіб, обраних тільки з-поміж торговців, а доходи мають належати бідним. Так само він заповідає, що щороку монастир повинен підтримувати певне число дітей ходити в школу, за рахунок монастиря, забезпечуючи їм дах над головою, їжу, одяг і книги. Заповів священикам безкоштовно ховати бездомних бідних. Теж із доходів монастиря мали бути одягнуті бідні, діти та люди похилого віку.
У цьому монастирі, митрополит заснував друкарню, де хотів навчити людей друкарського ремесла, аби не зникло це ремесло. Так само він заснував вперше в Волощині громадську бібліотеку. Після смерті митрополита, монастир продовжив процвітати за допомогою численних бояр, які дарували йому свої маєтки та майна. 16 серпня 1731 року, правитель Волощини Міхай Раковіце підписав грамоту, яка передбачала звільнення монастиря від сплати податків, продовжуючи рішення своїх попередників Штефана Кантакузіно, Ніколая Воде і Іоана Воде. Подібно поступить і господар Грігора Гіка Воде, підписанням іншої грамоти 16 грудня 1734 року. 31 травня 1738 року, в результаті потужного землетрусу, дві оригінальні вежі церкви, побудовані з цегли, були зруйновані, будучи замінені новими, дерев’яними. У 1747 році монастир був повністю відновлений.
Під час фанаріотського панування, через погане управління грецьких ченців, монастир був в жалюгідному стані. Тільки у 1863 році були завершені реставраційні роботи, і церква була офіційно відкрита для богослужінь у присутності господаря Александра Іоана Кузи. Між 1988-1996 роками будуються нові келії на східному боці та сад між двома каплицями. 1992 року, на свято Св. Анфіма Іверського, 27 вересня, відбулося освячення каплиці і офіційне відкриття Музею старої книги, ікон та інших релігійних предметів.
