Церква “Святий Хрест” із населеного пункту Петреуць

Побудована в 1487 році Господарем Штефаном Великим, Церква Святий Хрест із населеного пункту Петреуць, Сучавського повіту, є найстарішою збереженою упродовж часу церквою цього господаря, найстарішою православною церквою Пам’ятником ЮНЕСКО в Румунії (з 1993 року), найстарішою церквою, побудованою в молдовському стилі, церква з найстарішим живописом інтер’єру і екстер’єру в історичній румунській провінції Молдова.

Штефан Великий збудував багато церков в останні 17 років свого життя, церкву з Петреуць він збудував у перший рік цього процесу, тобто в 1487 році. Нещасливе зникнення оригінальної церкви в Путні та знищення церкви в Мілішівцях мало як результат оголошення церкви з Петреуць найстарішою церквою побудованою Штефаном Великим. Європейський автошлях, що веде з міста Сучава до монастиря Путна, зустрічає при вході в населений пункт Петреуць річку Петреучанка. Невеликі річкові притоки вирізали глибокі долини, утворивши між ними невисокі пагорби. Плато, що відкривається між струмком Попій і заплавою Ціганулуй, прикрашене гармонійною церквою, побудованою Штефаном Великим. Церква була частиною монастиря черниць, заснованого Штефаном Великим. Монастир був призначений особливо для піклування про поранених в боях навколо Тронної фортеці Сучава. Надпис слов’янською мовою над вхідним порталом звучить так: Я Штефан Воєвода, Правитель краю Молдови, син Богдана Воєводи, почав будувати цей монастир в ім’я Святого Хреста в рік 6995 (1487), місяць червень, день 13.

У 1453 році, коли Мехмед Завойовник увійшов на коні в імператорську візантійську церкву і проголосив її мечеттю, Штефан Великий був підлітком і готувався зійти на трон князівства Молдови. Було майже неможливо, щоб драматичний момент ісламізації фортеці Святого Костянтина не вплинув на виховання молодого принца. Зійшовши на трон в 1457 році, Штефан був змушений бути послідовником Святого Костянтина, який ставить своє життя на захист християнської ідентичності. У перші тридцять років правління, він модернізує країну, будує цивільну та військову інфраструктури. Збирає дуже ефективну армію і перемагає війська Мехмеда Завойовника, спричинивши його особисто в 1476 року відправитися до Сучави. Але коли турки стали занадто сильними за часів Баязида II, молдовський князь втрачає дві великі фортеці. Він змушений укласти мир з турками в 1487 році і починає будувати церкви, так щоб християнська ідентичність збереглася у цих краях. Прожив він ще 17 років і збудував понад 40 церков з каменю.

Сліди залишені зброєю на передньому порталі в нефі є свідченнями трагічної історії церкви. Пограбована ще з XVI століття, церква була покинена неодноразово. Сліди тих майже 200 років покинення церкви сильно помітні в гіпсованих арках і склепінні біля вівтаря та в притворі. Церкву врятував на початку XVIII століття єпископ Калістру з Чернівців, а з другої половини XVIII століття вона служила в якості парафіяльної церкви. Зовнішній настінний розпис був виявлений в 80-х роках минулого століття. Проведені тоді дослідження допомогли у врятуванні великої площини розпису зовнішніх стін. Тоді було виявлено, що церква була розписана тільки на західній зовнішній стіні навколо готичного порталу при вході. Сцена зображує Страшний суд.Протягом часу у притворі були поховані більше людей в 16-у столітті і 17-у століттях. До наших днів збереглися тільки три надгробки, частково нерозбірливі. Однак, одна надгробка містить напис церковнослов’янською мовою. У церкві все ще зберігається Будайська Біблія, надрукована у вісімнадцятому столітті Самуїлом Міку Клайном, масивний твір, що важить 5 кг.

В картині-обітниці Штефан Великий представлений коли він дарує Церкву Ісусу Христу, йому допомагає Святий імператор Костянтин Великий, його попередник в християнських боях, князь стоїть поруч з дружиною, Марією, його сином Богданом III і принцесами Марією і Анною. Богдан III, син Штефана Великого зображений з такою ж короною, як його батько, і тією ж королівською емблемою на його одязі. Картина є справжнім заповітом про майбутнього князя Молдови.Музей монастиря Петреуць був улаштований у цікавому парафіяльному будинку в безпосередній близькості від церкви. Побудований на початку XIX століття в австрійському стилі, з сімома великими і високими кімнатами та із склепінчастим льохом, будинок був тоді заселений священиками, які служили в церкві. Книги і церковні меблі супроводжують етнографічний інвентар австрійського впливу та відтворюють спосіб життя буковинських священників в ХІХ столітті.

Дзвіниця була побудована в 1725 році разом із відновленням монастиря монахинь на початку XVIII-го століття. Дзвіниця є дерев’яною будівлею з одним поверхом, на якому розміщені три бронзові дзвони відлиті в першій половині ХІХ століття місцевим майстром дзвонарем. Усередині дзвіниці зберігається колекція надгробок і дуже старих дерев’яних хрестів з кельтськими символами, які використовувалися для поховання в Петреуць в стародавніх часах. Надворі в декількох метрах від південної стіни, зберігається круглий стіл з каменю, який традиція приписує теж часам правління Штефана Великого. Стіл складається з двох великих кам’яних плит. Навколо цього столу розташовані кілька кам’яних стільців. За деякими припущеннями, цей стіл був натхненням для ансамблю Стіл мовчання скульптора Костянтина Бринкуша.