“Хаджі Продан” – історична будівля міста Плоєшть

Найстарішій будівлі у місті Плоєшть, що датується 1785 роком, Будинку Хаджі Продан вдалося вистоїти з плином часу. Істинний приклад старої румунської архітектури був врятований від руїни і реставрований кілька разів.

Христина Манта, 24.01.2016, 00:13

Що може бути туристичним у такому місті як Плоєшть? Безперечно не нафтоперегінний завод, а центральна частина міста. Центральна площа цікава низкою цінних музеїв, історичних будівель, невеликих парків і шикарних ресторанів. Не далеко від центру міста Плоєшть, на вул. Демокрацієй, видніється на самоті будинок, який пройшов через багато історичних періодів, витримав і досяг поважного віку – 230 років. З-зовні будинок не показує свій вік, а це через рестравраційні роботи, що пройшли тут у 2005 році. Це один з небагатьох будинків у цьому районі із великим садом.

У дворі, вузька алея веде туристів до входу в музей. Посередині ганку знаходиться алтанка, що забезпечує доступ до цегляного підвалу будівлі. Будівля належала спочатку багатому купцю, який залишив її у придане своїй дочці (Маріці). Вона вийшла заміж на початку ХІХ століття за Івана Хаджі Продана (майстра мідника) і, звідси походить теперішня назва будинку. Кажуть, що Хаджі Продан мав коріння в Болгарії і після російсько-турецької війни він знайшов притулок у місті Плоєшть.

Будинок був оголошений пам’ятником архітектури в 1953 році і перетворений на Музей Праховського краю, перший в історії міста, у результаті зусиль професора Ніколая Сімаке, засновника мережі музеїв цього регіону, який врятував будинок від зникнення. Будинок вважається історичною будівлею міста Плоєшть і протягом багатьох років тут діяли багато музеїв та виставок. Мабуть, найвідомішою була, протягом 17 років, виставка присвячена сучасному поету Нікіті Стенеску, яка була переміщена у 2005 році до рідної хати поета. У 2005 році, у Будинку Хаджі Продан був відкритий музей Будинок купця у XVIII – XIX ст., який представляє інтер’єр будинку багатого купця того періоду.

Будинок є зразком старої румунської архітектури, поєднаної з елементами східної архітектури всередині. Будівля датується приблизно 1785 роком і є типовою селянською хатою, що складається з підвалу і високого першого поверху. У підвалі знаходилися два льохи і кімната слуг, із двома окремими входами з двору. На першому поверсі є велика веранда і альтанка, де, як і в минулому, влітку цвітуть в глиняних горщиках червоні герані. Балкон східного типу привертає увагу. Будинок має чотири функціональні кімнати: їдальню, спальню, зимову кухню і комору, а також приймальну для відпочинку і прийому гостей. Оснащена турецьким диваном, прикрашеним вишитими подушками, у приймальній зберігаються і в даний момент предмети древнього східного мистецтва, килими, горщики для спалювання спецій, кальяни і столики з інкрустацією із перламутрами, поряд зі старою тканиною.

Дерев’яна стеля у вітальні вирізьблена у формі зірки, ікона привезена з Єрусалиму 5 червня 1819 року, що належала купцю Продану, багато предметів меблів, зроблені з інкрустаціями перламутру і побутові предмети, зроблені в віденських або місцевих майстернях, є свідченнями життя багатого купця та його сім’ї періоду XVIII – XIX ст. Голова гільдії мідників міста Плоєшть, Хаджі Іван Продан народився між 1775-1778 рр. в регіоні Карлово в центральній Болгарії, де пізніше зайнявся обробкою міді. Під час російсько-турецької війни 1793-1795 рр. оселився у місті Плоєшть, де одружився на Маріці, дочці відомого купця, яка отримує в придане великий будинок з ґанком і підвалами.

Протягом часу, збільшуючи своє майно, він стає лідером гільдії мідників у Плоєшть, однієї з найбільших у Волощині, так як про це зазначено в книзі Іріни Спіреску «Від Сходу до Заходу», до якої включено і фотографії та інформації про Будинок Хаджі Продана. Іван Хаджі Продан жив зі своєю дружиною в цьому будинку до своєї смерті в 1849 році, оснастивши його новими меблями, картинами, іконами і срібною посудиною. Після смерті його дружини Маріци, в 1852 році, будинок був орендований, а потім проданий їх спадкоємцем у 1900-1902 рр. Його дочка Елена-Люксица отримала як придане, коли вона вийшла заміж за Іоана Нан-Кожокарула, батьківський дім, а її сестра Гергіна отримала інший будинок з магазином, у місті. На початку ХХ століття, будинок був руїною, але в результаті зусиль архітектора Томи Соколеску будинок був придбаний Плоєштською Ратушею після Другої світової війни і відреставрований.

Відвідання цього музею може служити уроком історії, але й поверненням до давно минулих часів. Туристи захоплюються меблями в їдальні, ліжком у спальні, що оточений предметами, з інкрустаціями перламутром, кухнею з предметами домашнього ужитку, тобто срібними посудинами (з гравіюванням від 1824 року), які були зроблені у віденських майстернях), кавники та чайники з міді, відра, сковорідки.