Фортеця Мелеєшть
На шляху до гір Ретезат, в селі Селашу де Сус, розташована цікава історична пам'ятка, стіни якої збереглися до наших днів - фортеця Мелеєшть.
Христина Манта, 07.05.2017, 05:42
Туристи, які прямують до Національного парку Ретезат, найбільшого заповідника в нашій країні, не повинні пропустити красивий історичний об’єкт, який недавно був врятований від руйнування. На шляху до гір Ретезат, в селі Селашу де Сус, розташована цікава історична пам’ятка, стіни якої збереглися до наших днів. Йдеться про фортецю Мелеєшть, яка, після того, як була реконструйована за європейські гроші, стала однією з найважливіших туристичних пам’яток Краю Хацегу.
Вздовж підошви гір Ретезат простягається історичний регіон, відомий у народі під назвою Край Хацегу, розташований в однойменному басейні. Тут, у відносно невеликому районі, тісняться кілька історичних пам’яток, що стали упродовж часу культурними орієнтирами, навіть легендарними. Руїни колишньої столиці даків Сармізегетуза знаходяться тут. Поруч розташована знаменита місцевість Денсуш, чия церква досі зачаровує туристів як красою, так і дивною формою. Руїни іншого замку краю Хацегу, здається, були джерелом натхнення для замку Кольц, місце, де розгортається дія роману Замок в Карпатах Жюля Верна.
Фортеця Мелеєшть розташована на землі, що раніше належала князівському роду Серечін. Зі старої фортеці збереглися до сьогоднішнього дня одна башта і частина корпусу. Нещодавно відреставровані, ці елементи намагаються проілюструвати велич і важливість старої фортеці. Про ті часи зараз розповість Сорін Тінку, директор Музею археології, історії та етнографії Хунедоара: Хоча й була документально засвідчена відносно пізно в XVII ст., фортеця є давнішою. Перші будівлі в цьому ансамблі укріплень датуються, по суті, кінцем XIV століття. Тоді була побудована башта. Навколо цієї башти, фортеця розвивалася поступово протягом декількох століть, ставши справжнім дворянським особняком. Про давність фортеці свідчать археологічні розкопки, які показали ці зусилля князів посилити укріплення, але водночас, виявили і бажання власників жити в комфорті. Про це свідчать, перш за все плитки печей, які були розміщені в житлових приміщеннях.
На жаль, ці приміщення не збереглися до наших днів. Тільки одній башті вдалося вистояти в часі. Вона має прямокутну основу і спочатку мала три поверхи, заввишки 11 метрів. Пізніше вона була підвищена має зараз 15 метрів заввишки. Про це розповість історик Сорін Тінку: Що стосується товщини стін, то вона є доказом економічної ситуації тутешніх князів. Стіни мали товщину одного метра і 90 сантиметрів біля основи, і звужувалися вгору до 1 метра і 30 сантиметрів. Поверхи були зроблені з дерев’яних балок, а перший поверх не мав вікон, що наводить на думку, що він був використаний як льох. Протягом XV століття було побудоване приміщення круглої форми і діаметром 22 м і висотою 8 метрів, які спочатку мала зубчасті стіни. Пізніше воно було підвищено і бійниці були замуровані.
Фортеця належала родині Серечін до XVII століття, коли після смерті Штефана Серечіна з’являється ще одна сім’я. У цьому контексті суперечки між родичами або сім’ями були складені, по суті, і перші документи щодо фортеці. Вони датуються 1613 роком, коли після зникнення чоловічого нащадка сім’ї Серечін, замок був подарований принцом Трансільванії Габрієлем Бетленом іншій шляхетній сім’ї. Знищення фортифікації відбулося у XVIII столітті під час зіткнень між групою місцевих повстанців і австрійськими військами. Від тоді фортеця перебувала у запустілому стані, її деградація прискорюється в результаті використання каменю, з якого була вона побудована, в якості сировини для зведення або укріплення навколишніх будинків. Кілька років тому почалися ремонтно-реставраційні роботи тих частин фортеці, яким вдалося вистояти в часі.
Сьогодні вежа і стіни, що оточують її, створюють враження кріпосного муру, призначеного захистити околиці. Всередині була зроблена спроба реконструкції середньовічного інтер’єру, але без специфічних предметів тому періоду. Вони виставлені в інших музеях в Хунедоарі, як ми дізнаємося теж від Соріна Тінку: Для археолога, ці об’єкти є дуже важливими щодо датування певних подій або будівель, але і для відтворення способу життя у добу Середньовіччя. Заклопотаність власників фортеці щодо їх власного комфорту ілюструється цими кахельними плитками. Але вони не є особливими виявленнями. Були, також, виявлені й глиняний посуд та монети. Практично, всі ці елементи призводять до відтворювання моментів еволюції і руйнування фортифікації.
У башті виставлені численні експонати, зброя, обладунки, одяг, меблі та прапори, у спробі відтворити атмосферу минулих часів. У верхній частині цієї башти було влаштовано оглядовий майданчик для туристів. Звідси вони можуть бачити широкі і красиві панорами на Край Хацегу за допомогою телескопа значних розмірів.