Укріплена церква у селі Аксенте Север (Сібіуський повіт)

Маючи понад 700-річну давність, місцевість Аксенте Север подарувала археологам багато залишків з доби бронзи і римського періоду. Раніше село називалося Фрауендорф (Frauendorf) або Жіноче село, за тутешнім монастирем католицьких чернець.

Христина Манта, 17.04.2016, 04:24

Назва Трансільванія походить від латинського ultra silvam (за лісом). Це один з найдивовижніших регіонів Румунії. Культурні традиції німців, угорців та румунів грають дуже важливу роль в культурному та етнічному різноманітті регіону. У середині ХІІ століття, угорський король Геза II покликав більше 2.500 німецьких поселенців розвинути і захистити південно-східну Трансільванію (землю за лісами), плато оточене Карпатськими горами, що знаходиться сьогодні на території Румунії. Це була перша хвиля колоністів німців, які поселилися тут створюючи саксонські громади. Приблизно в той же період прибувають сюди тевтонські лицарі, вигнані зі Святої Землі після відвоювання Палестини арабами. Французький орден ченців цистерціанців побудував два монастирі, що сильно вплинуть на архітектуру саксонських церков регіону.

Документ, виданий в 1224 році королем Андрієм II, званий Золотий лист свободи або Andreaneus дав колоністам певні права і привілеї, які забезпечували їх незалежність і мали значний вплив на розвиток сіл. Церкви з самого початку відігравали важливу роль в нових громадах, які зуміли побудувати мінімум, аби почати нове життя, зазнаючи в густонаселених районах сильний соціальний і комерційний розвиток протягом відносно короткого періоду часу. Однак, родючі землі Трансільванії та розташування між Сходом і Заходом приваблюють багатьох завойовників. В церкві, середньовічна людина відчувала себе захищеною Богом. Саме тому церква вважалася притулком максимальної безпеки.

Друга світова війна позначила початок та кінець понад 800-річної історії громад трансільванських саксонців. Їх число постійно скорочується через численні депортації, еміграцію та суворі умови комуністичного режиму. Відкриття кордонів у 1989 році після повалення диктатури Чаушеску було останнім актом еміграції саксонців. Масивна еміграція в Німеччину залишила за собою лише кілька літніх німців, які стараються дбати про церкви та їх скарби. Лише 7 з більш ніж 150 саксонських церков з Румунії було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Маючи понад 700-річну давність, місцевість Аксенте Север подарувала археологам багато залишків з доби бронзи і римського періоду. Назва місцевості походить від румунського патріота, учасника революції 1848 року Аксенте Севера. Раніше село називалося Фрауендорф (Frauendorf) або Жіноче село, за тутешнім монастирем католицьких чернець. Церкву почали будувати з каміння саксонці у XIV ст. Товщина стіни башти становить понад півтора метра. Церква має оборонну башту, з нішами для рушниць на горищі та оборонну стіну, зміцнену потужними контрфорсами. На укріпленій стіні було улаштовано вартовий шлях, який піднімається вище комор, для зберігання продуктів.

Село Аксенте Север розташоване на півночі Сібіуського повіту, на плоскогір’ї Тирнавелор. З нагоди реставраційних робіт, у башті було виявлено ряд документів, що містять інформації про кількість домогосподарств села. З цих документів дізнаємося, що в 1819 році у селі були 132 домогосподарства. Відповідно до перепису населення від 2004 року у селі проживали лише троє саксонців. Укріплена церква у формі залу вперше згадується в 1322 році. Святилище, присвячене Всім Святим, є одним із небагатьох у Трансільванії, в яких вежа-дзвіниця розташована над хором. Хор церкви є найдавнішою структурою в усьому укріпленому комплексі, побудований з бутового каменю і має форму хреста.

В кінці XV століття до церкви було внесено змін для кращої оборони: були зведені апсида, оборонна висока стіна, комори і вежа біля воріт. Вздовж стіни, що оточує церкву було зведено декілька приміщень, де мешканці села могли сховатися на випадок облоги. Ці приміщення були недавно перетворені на гостьові номери. У вежі є три дзвони, найстаріший датується 1699 роком. Бароковий орган датується з 1777 року. З того ж періоду є 1 бароковий вівтар, здійснений художником Стефаном Валепадьєм. До тому ж стилю селянського бароко належать балкони і амвон, прикрашені фігурами святих, ангелів, що грають на музичних інструментах та з квітковими орнаментами. Реставрація церкви села стала можливою завдяки зусиллям фінансування і просування голландця Антуана ван Раєна, який залучив до проекту кошти з боку різних організацій з Німеччини, Швейцарії, Голландії і Великобританії.

Іншою гордістю тамтешніх мешканців є музей села, здійснений так само за допомогою спонсорів. Однак, не сільські жителі чи міська мерія зайнялися збиранням всіх предметів, документуванням або реставрацією приміщення, але той самий голландець на ім’я Антуан ван Раєн. Музей є відносно новим – від 2009 року. На устах всі постає запитання, чому цей голландець взявся за таку важку роботу як відновлення укріпленої церкви 700-річної давності? Відповідь можна знайти у кожному куточку цього музею: коли голландець дістався до трансільванських сіл, він був вражений схожістю місцевої культури і традицій із традиціями та культурою його країни, так що він почав ритися в архівах і будинках мешканців села. Так йому вдалося продемонструвати, що саксонці є за походженням з Нідерландів і сучасної Бельгії і докази цього, тобто народні костюми, мова і т.д., знаходяться в музеї укріпленої церкви Аксенте Север.

Церква і музей відкриті щодня протягом сезону, тобто з квітня по жовтень, з 10 до 18 годину вечора і в неділю з 12 (тобто після релігійної відправи) до 18 години. Після реставрації укріпленої церкви, яка була завершена в 2009 році, комори для харчів були перетворені на музей і гостьовий будинок. Отже, туристи можуть поселитися між стінами укріпленої церкви 700-річної давності і випивати свою ранкову каву на сходах фортеці, яка багато пережила протягом історії. Влітку ще гарніше, двір переповнений квітами, а в нічний час, після того, як пам’ятник покидає останній турист і масивні дерев’яні ворота зачиняються, ніби-то вся ця територія стає твоєю. За 15 євро в добу турист може провести незабутні моменти.

Сансонці цього села мають специфічне весняне свято, яке не можна знайти ніде інше у країні. Свято називається Blumenfest / Фестиваль квітів. Ніхто не знає точно, коли почався цей ритуал святкування весни. Раніше фестиваль квітів тривав як у казці, три дні і три ночі, а підготовка починалася ще в січні. Традиція почала слабшати після світових воєн, а потім, під час комуністичного періоду, свято проводилося спорадично до 1984.