Традиції і ремесла секлерів з Румунії
Сьогодні розповів вам дещо про таємниці традицій і ремесел секлерів - сподіваючись, що мені вдасться викликати вашу зацікавленість так, щоб ви схотіли побачити все власними очима.
Христина Манта, 23.07.2017, 04:51
Коли дістаються Краю секлерів у Румунії, туристи не можуть бути незачарованими будинками з традиційними воротами і меблями, пофарбованими у веселі і яскраві кольори, красивими керамічними виробами і особливо щасливими обличчями місцевих жителів. Якщо вам пощастить прибути в цей регіон у святковий день, то ви побачити, що секлерам вдалося зберегти багато традицій із давніх часів. Деякі з них пристосовані до наших днів, але навіть і так, їх чарівність залишається незмінною і заворожує око та душу кожного мандрівника. Сьогодні я розповів вам дещо про таємниці традицій і ремесел секлерів – сподіваючись, що мені вдасться викликати вашу зацікавленість так, щоб ви схотіли побачити все власними очима.
Край секлерів – це невелика частина автентичної Трансільванії, історичний регіон Румунії. У повітах Ковасна, Харгіта, а також на території повіту Муреш ви можете зустріти секлерів-угорців. Модернізм дістався багатьох румунських сіл і це можна побачити включно у сфері будівництва, селянські будинки перетворилися, подекуди, на модерністські вілли з бетонними високими парканами і залізними воротами. На щастя, будинку секлерів зберегли свою автентичність. Багато дерев’яних традиційно різьблених воріт з декоративними елементами, успадкованими від прадідів, вітають вас в кожному селі. У селі Варгіш, наприклад, яке колись прославилося своїми теслярськими предметами, є багато традиційних воріт. А у Ковасні живе народний майстер, який займається цим ремеслом вже більше 35 років. Кажуть, що секлерські ворота витримують принаймні три покоління, так добре вони виготовлені. Зазвичай вони мають три стовпи, які підтримуються зверху балкою, на якій будується голуб’ятник. Однак, це не означає, що всі секлерські ворота заселені голуб’ями; голуб’ятник є елементом-символом воріт – птахи уособлюють душі колишніх мешканців будинку. Секлерські ворота передають послання нащадкам. Серед квіткових мотивів – найчастіше число будинку представлене на воротах відповідною кількість вирізьблених у дереві квітів чи фруктів, – а птахи, сонце і місяць знаходять собі місце майже на всіх воротах. На балках воріт вирізьблені рік будівництва та ім’я господаря. Хоча молоді мешканці цього регіону не проявляють зацікавленість щодо цього ремесла, виготовлення секлерських воріт триває від трьох місяців до пів року. Довго, але красива традиція продовжується.
У селі Килнік, у повіті Ковасна, збереглося ще одно стародавнє ремесло: кування яєць. Так, у цьому регіоні не кують тільки коней, але і яйця. Це суто декоративна операція, однак особливої тонкості, і результат просто позбавляє вас дару мови. Для такого ремесла секлерам не потрібен сарай за будинком, а невелика майстерня, з якої не бракує ніж і пінцет, і зрозуміло, крихітні підкови, яких причіплюють до яєчної шкаралупи за допомогою дуже тонкого наконечника свердла. Це вимагає багато терпіння і майстерності, і не в останнє, досвіду. Якщо у вас буде можливість увійти в будинок, оздоблений такими кованими яйцями, ви зрозумієте, чому вони є такими популярними в країні, та за її межами.
Хто не чув про Корундську кераміку? Село Корунд, в Трансільванії, є істинним центром гончарства, відоме своїми керамічними предметами пофарбованими у синьому, червоному або зеленому кольорах. Молоді гончарі виробляють справжні твори мистецтва: каструлі, тарілки, чашки та горщики, яких потім малюють традиційними мотивами дівчата і жінки. Багато секлерських сімей живуть з цього ремесла, якого перетворили на невеликий сімейний бізнес. У секлерському краї не має ярмарки без дерев’яних меблів з ручним розписом в світлих тонах, з традиційними мотивами. Багато будинків – і не тільки в цьому регіоні, але і в Німеччині і Швейцарії – прикрашені цими меблями, які відразу ж стають центром уваги: це скрині приданого, ліжка, шафи, столи зі стільцями. Все виготовляється народними майстрами. І кожен крок має свої секрети, які тільки син успадковує від батька протягом багатьох років учнівства.
Секлери – великі ласуни, тому й солодких делікатесів тут багато. Однією з них є «кюртьош калач». Солодкий божественний аромат традиційного трубчастого калачу, затопленого в подрібнених волоських горіхах, і запеченого над вугіллям на деяких спеціальних дерев’яних роликах, наповнює повітря кожного ярмарку чи фестивалю.
Секлерський фольклор є таким же специфічним як і ремесла регіону. Великодні свята є нагодою показати старі обряди: у Страсну п’ятницю, наприклад, неодружені хлопці охороняють тіло Ісуса вночі Воскресіння. І не будь як, а одягнені в традиційному одязі і озброєні різьбленими дерев’яними рушницями. Існує навіть хореографія зміна варти. Інша традиція, що збереглася з 1931 року – це День тисячі секлерських дівчат, яка, як правило, відзначається щороку 6 липня о селі Шумулеу. У старі часи, фестиваль був нагодою для вступу в шлюб хлопців села, а сьогодні він є моментом радості, збереження і просування секлерських традицій та культурних цінностей. Фестиваль починається з танцю дівчат і хлопців, після чого все село відправляється до франциськанського собору Шумулеу Чук, де відправляється богослужіння. По тому свято продовжується парадом народних костюмів та звичаїв, а вечором ті 1000 секлерських дівчат танцюють навколо багаття. Це чудовий спектакль танцю, музики і місцевих традицій, нагода ознайомитися з секлерськими стравами і ласощами.
