Сепинцівський «Веселий цвинтар»
У невеликому селі неподалік румунсько-українського кордону знаходиться «Веселий цвинтар» (рум. «Чімітірул Весел»).
Христина Манта, 17.08.2014, 01:42
У невеликому селі неподалік румунсько-українського кордону знаходиться «Веселий цвинтар» (рум. «Чімітірул Весел»). Там, у Сепинці, біля підніжжя гори Гутей, смерть посміхається, іноді сумно, іноді іронічно. Принцип, який ведеться споконвіку, що про мертвих говорять тільки щось добре, а коли немає що сказати, то просто нічого не говорять, тут в Сепинці до дотримується, тому що надгробні хрести, прикрашені яскравими ілюстраціями з життя покійних мешканців села. Мабуть, це єдине кладовище в світі, де люди, котрі відвідують його, посміхаються, і навіть сміються. Звичайно ж, родичі, які ховають тут своїх рідних і друзів, сумують за ними, як і всі інші, однак життя в цьому куточку Румунії ніколи не було легким. Тому місцеві мешканці втішають себе думкою, що покійні закінчили свої земні муки, їх подальший шлях буде більш щасливим.
«Покійний був гірким пяницею і забіякою. Постійно дошкуляв сусідам, поки не був задавлений машиною на радість всьому селу» або «Тут лежить моя теща. Якби вона прожила на 3 дні довше, то лежав би тут я, а читала б замість мене вона». Написи такого змісту на надгробному памятнику здивують багатьох, але тільки не в цьому місці. Своєрідні епітафії зображують життя померлих з усією правдивістю: навіть якщо небіжчик був пяницею, а покійниця – невірною дружиною. Часто малюнки супроводжуються віршиками. Всі памятні слова написано в гумористичному стилі, а малюнки розповідають про життя померлого або причину смерті.
На цьому кладовищі з людини не роблять ангела після її смерті. Малюнки часто розповідають і про вади та слабкості покійника за життя. Наприклад, намальована склянка свідчить, що чоловік помер від алкоголю, а пошкоджений автомобіль — що, людина загинула в ДТП, а якщо людина любить “ходити уліво”, то не сумнівайтеся – саме це й буде зображено на надгробку. На них бачимо поліцейського, тракториста, косаря та інших. Але мабуть найбільш веселий” хрест зображував постать чоловіка, який стояв за прилавком, на якій лежать пляшки… Ніхто не сумнівався, що це був бармен, котрий розпивав все село.
Сам засновник цвинтаря Стан Йоан Петраш похований тут. 25 років Петраш майстрував хрести та навчав учня. Перед власною смертю в 1977 році виконав свій автопортрет зі словами: “Тут похований чоловік, який за все життя не заподіяв нікому зла”. Дивна місцева традиція започаткувалася 1935 року, коли з’явився перший «веселий пам’ятник». Нині селяни мають з неї непоганий виграш: туристи залишають у Сепинці чимало грошей.
Відомо, що Сепинцівське кладовище було оголошено найбільш цікавим кладовищем в Європі і другим в світі після єгипетської Долини царів. Титул цей присвоєно на Симпозіумі надгробних пам’ятників, що пройшов у 1998 році в США, але сепинцівський пам’ятник було оголошено унікальним в світі набагато раніше і внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні на цвинтарі понад 800 кольорових надмогильних пам’ятників. “Веселий цвинтар” закликає сприймати смерть радісно, адже для померлого земні страждання скінчилися, а на тому світі – рай. Щоліта на кладовищі проводиться фольклорний фестиваль під назвою «Довгий шлях до Веселого цвинтаря». Цього року, в ході фестивалю, який пройшов з 14 по 16 серпня, вперше прозвучав цікавий музичний набір, натхнений епітафіями сепинцівських хрестів, ірландського композитора Шона Деві. Сам композитор був присутнім на заході, на якому 110 музикантів з Румунії та Ірландії виконали його музичні твори.
Кладовище стало візиткою села, заманює сюди туристів, а місцева влада навчилася користуватися цим вповні. Всі прибутки з туризму інвестує в розвиток населеного пункту, тобто реставрацію старої церкви, а також зведення унікального монастиря із дубового дерева. Крім того, заохочені туристами мешканці населеного пункту відродили давні народні ремесла й продають відвідувачам барвисті киптарі, лижники, шкарпетки, а також сувеніри – невеличкі надмогильні пам’ятники. З України до населеного пункту Сепинца можна найкраще дістатися через Закарпатську область. Від прикордонного переходу в Солотвині, який можна перетнути на автомобілі або пішки, до Сепинци — приблизно 10 кілометрів.
Отож, якщо бажаєте провести кілька спокійних і незабутніх днів у сепенцівському пансіонаті “Марія” чекаємо ваших листів на конкурс “20 років поруч”. Не забувайте слухати передачі ВСРР, читати нашу вебсторінку: www.rri.ro, профілі Facebook, Pinterest, Twitter і Flickr, щоб правильно відповісти на запитання конкурсу до 30 вересня 2014 року.
