Римські терми в населеному пункті Джоаджу

Римські терми в населеному пункті Джоаджу мають майже двохтисячолітню історію. В античній добі, цей населений пункт був розкішним поселенням, призначеним для багатих. Про це свідчать ті 11 золотих плит та численні вівтарі, присвячені божествам і німфам, я

Христина Манта, 22.05.2016, 01:13

Римські терми в населеному пункті Джоаджу мають майже двохтисячолітню історію. В античній добі, цей населений пункт був розкішним поселенням, призначеним для багатих. Про це свідчать ті 11 золотих плит та численні вівтарі, присвячені божествам і німфам, які були виявлені в останні десятиліття під руїнами колишнього комплексу термальних вод. Завдяки історії, але особливо якості води, десятки тисяч румунів прибувають щорічно на курорт Джоаджу. Найлегше дістатися туди на автомобілі. Можна також скористатися залізницею, а у 90 км. від нього у м. Сібіу знаходиться аеропорт. Курорт розташований на висоті 350 м. над рівнем моря.

Давно, в одній низовині, яку пересікає невеличка річка Джоаджу, що впадає в ріку Муреш, римляни виявили дакську фортецю, багату на мінеральні і термальні води, і звели тут римський табір Джермісара. Невдовзі після завоювання Дакії римлянами, на цій території відбулася перша систематизація. Римляни стали шукати природні термальні джерела і будувати поруч лазні. Загін XIII-го легіону Джерміна, дислокований в населеному пункті Апулум, викопує у вапнякових скелях лазню, сліди якої збереглися до наших днів. Відоме навіть імя будівельника: Декреціус Аквіла. На надписах, виявлених внаслідок археологічних розкопків, знайдено свідчення римського офіцера, який дякував Богам та особливо богу лікування Асклепію за воду цієї лазні, що допомогла йому врятуватися від смерті. Тому лазню відвідували навіть і губернатори провінції, які, звели Асклепію вівтар.

Перша документальна згадка про Джоаджу датується 1291 роком. З 1397 року Джоаджу стало центром великого феодального маєтку. Останнім власником був Іоан Корвін, син Матея Корвіна, який управляв ним до 1506 року. Рік по тому, 5 грудня 1507 року, його подаровано господарю Волощини Раду Великому, його дружині Анці та їхньому сину Владу. З 1517 року ним управляв волоський господар Нягоє Басараб. За цей період тут було зведено православну церкву, яка існує до наших днів.

На думку археологів, лазні з Джермісара були розташовані на двох рівнях. Верхня частина складається з системи ванних кімнат, з яких зберігся фундамент, підлога і канали. “Тут були виявлені вівтарі або підстави статуй, а також мармурова статуя Діани. На рівні природного басейну було висічено в скелі кілька ванних кімнат, які були зєднані між собою. Вся ця зона була священною, і центром був саме природний басейн, кратер, з якого текла вода”, писали археологи Іоан Пізо та Адріана Русу у статті “Німфанеум з Джермісари”, опублікованій у “Журналі історичних памяток ” у 1990 році.

Комплекс термальних вод був покинутий після того, як самі римляни покинули Дакію, і до Середньовіччя немає ніяких документальних відомостей про нього. В середині XVI століття, в одному документі вказується, що король Угорщини Іоан Сигізмунд Заполья побудував тут лікувальну лазню, яку він використовував часто. Курорт заснований на руїнах стародавньої лазні з Джермісари почав розвиватися на початку минулого століття. У наступні десятиліття, нові будівлі покрили, на думку археологів, значну частину території стародавніх поселень. Джерела гарячої води, які у минулому текли й до природного басейну були перехоплені та використані в інших басейнах. В кінці 1980-х років, дно кратеру було перебудовано і перетворено на басейн з бетону, але це не мало нічого спільного з колишнім виглядом басейну.

Ті 11 древніх золотих плит з Джермісара дають нам численні інформації про те, що представляв курорт для наших предків. Ці золоті плити були зроблені в честь богів і німф, які були покровителями водних джерел. Те саме призначення мали і виявлені там вівтарі та памятники, присвячені богам. На деяких плитах але і памятниках, зведених навколо природного басейну, були написані імена тих, хто поклонявся німфам та богиням Діана і Гігіе́я. Вони свідчать про безперервність існування дакських елементів, спадкоємність, що була доведена перш за все археологічними знахідками. Румунська спілка Археометрії опублікувала у 2015 році дослідження про вміст золотих плит. Автори дослідження стверджують, що всі одинадцять плит є автентичними і були зроблені в тій же майстерні, розташованій в Джермісара, використовуючи один і той же тип самородного золота, вилученого з Долини ріки Морі.

У той час як десятки туристичних обєктів нашої країни занедбані, через відсутність фінансових джерел, курорту Джоаджу Бей, що у повіті Хунедоара, було повернуто життя за допомогою європейських коштів. Даки назвали його «Джермісара», римляни – “Терме Додоне», а сучасні мешканці цих країв – Джоаджу Бей. Розташований на півдні Західних Карпат, на висоті 355 м н.р.м. , у 46 км від міста Дева та 12 км від Орештіє, в центрі низовини покритої лісами, бальнеологічний курорт Джоаджу Бей став туристичною атракцією для численних туристів.

Процес відродження курорту розпочався після залучення приватних інвестицій останніх років. Один приватний підприємець перетворив руїни будинку на чотирьохзірковий готель, а іншому вдалося перетворити даксько-римські лазні на лікувальну базу з трьома басейнами різних розмірів, де по різному можна проводити вільний час. Природні сірчисті води з Джоаджу бей, торфяні грязі та озоноване повітря рекомендують курорт для лікування ревматизму, неврaлгії, метаболічних захворювань, втоми та неврозу.

У місті Джоаджу, розташованого у підніжжі однойменного курорту, в якому проживають близько 5000 людей, туристи можуть милуватися однією з найстаріших церков в країні. Менш відома туристам, навіть тим, хто часто відвідує курорт, Церква “Ротонда” вражає формою і віком. На думку істориків, її було споруджено у XI-XII століттях за часів короля Владислава I Угорщини, будучи, на думку деяких істориків, найстарішою середньовічною церквою в Румунії. З цього періоду датуються і перші могили навколо обителі. Легенда свідчить про те, що церква, з товстими стінами римської цегли і річкового каміння, є результатом праці хрестоносців, які поверталися з Єрусалиму, прямуючи римською дорогою, що перетинала Долину ріки Джоаджу. “Ротонда” була використана як церква, потім була перетворена на каплицю, бо неподалік, три століття по тому, була побудована ще одна церква. В середині та надворі церкви археологи виявили 172 могили. Дітей ховали у церкві, як показують результати археологічних розкопок. У тому ж дворі, захищеному старими соснами, туристи можуть милуватися іншою середньовічною церквою, що датується XVI століттям. Сусідня церква була побудована в готичному стилі, з цегли і римських надгробним плит, принесених з Джермісари, а двері до місця поклоніння з двох боків охороняють статуї левів.