Римський табір Арутела

Римський табір Arutela є історичним пам'ятником, розташованим між містами Пауша та Кечулата, недалеко від міста Келіменешть, що датується 136-138 рр. нашої ери.

Христина Манта, 16.08.2015, 01:00

Римський табір Arutela є історичним пам’ятником, розташованим між містами Пауша та Кечулата, недалеко від міста Келіменешть, що датується 136-138 рр. нашої ери. Його було занесено до списку історичних пам’яток ще у 2004 році. Руїни цього римського табору знаходяться на лівому березі ріки Олт, поблизу монастиря Козія, неподалік гідроенергетичного комплексу Турну.

Дата зведення табору була зафіксована на написі, винайденому в двох примірниках, перед двома воротами форту. Вони показують, що табір був побудований за часів імператора Адріана, загоном сирійських лучників (Suri Sagittari), в 138 році, з наказу Тита Флавія Констанса, прокурора і військового губернатора Нижньої Дакії. Остання монета, за датою, виявлена в Арутелі була видана між 220-223 роками н.е. В Арутелі була також дакійська громада, яка продовжила існування під римським пануванням. Табір був побудований з кам’яних плит у формі квадрата 60-метровими стінами, оснащеними напівкруглими вежами по кутах та квадратними вежами з одного та другого боків преторіанських воріт.

Внутрішня стіна була побудована з великих кам’яних блоків прямокутної форми і, при необхідності, тонкими кам’яними плитами, неоформленими, скріпленими розчином для забезпечення горизонтальності. На внутрішній частині оборонної стіни було побудовано ряд камяних шпорів, призначених для розміщення складів та стаєнь для коней війська, а над ними розтавлялися дерев’яні балки, по яких безперервно ходили вартові. Усередині табору, поруч з преторіанськими воротами, починається алея, з камяної бруківки, яка пересікається з головною алеєю, перед будівлею командира.

Тут утворюється зал для солдат (Військова колегія) з вісьмома прямокутними підставами в середині для підтримки даху. Згідно з археологічними знахідками і доказами, у першій половині третього століття, незвичайний вилив ріки Олт знищив західну стіну табору, в результаті чого римський гарнізон покинув цей табір. Римлянів тут уже немає, однак туристи можуть завітати сюди, подивитися на руїни табору, збудованого тут в 138 році нашої ери, з наказу Тита Флавія Констанса, прокурора і військового губернатора Нижньої Дакії.

Трохи далі від римського табору, у підошві гори Козія, на лівому березі ріки Олт та двох км. від монастиря Козія, побудованого князем Мірчею Старим, знаходиться інший монастир – Турну. Доступ до нього був дуже важким протягом століть. З півдня, люди діставалися туди возами, а з Козії човном через Олт, а потім пішки вздовж ріки стежками, що прямували вгору. Навіть відомий в Румунії географ Джордже Лаховарі написав, в XIX столітті, що тільки нога людини та кінь можуть туди дістатися.

Сьогодні, можливості дістатися сюди є множинними і зручними. Туристи, які бажають пройтися пішки туди, можуть рушити із курорту Кечулата через греблю, яка з’єднує два береги річки, інші на поїзді, або на автомобілі аж до монастиря. Назва монастиря походить від масивної башти (румунською мовою “Турн), що виднілася на скелі під назвою «Пік Феофіла, башти побудованої у другому столітті римськими легіонами з табору Арутела. Монастирський комплекс був перебудований в 1933 році. Навколо церкви є багато викопаних в камені келій, а всередині є дві печери, де проживали монахи. Зараз тут живуть 25 монахів.

Чернечий монастир Остров розташований на острові водосховища ГЕС Келіменешть на ріці Олт, будучи пов’язаний з балнеологічним курортом Келіменешть-Кечулата мостом. Церква, збудована ​​на місці старої церкви, що датується XIV століттям або початком XV століття, у роки правління господаря Нягое Басараба і його дружини Деспіни. Вівтар був розписаний в 1752 році, а стіни – в стилі фрески, виняткової художньої цінності, були завершені в 1760 році. Відмінною прикрасою архітектури інтер’єру, якій вдалося витримати в часі, є позолочена ікона, яка датується з часів побудови церкви. Ікона Божої Матері була відновлена у 1791 році Іоаном Маляром. Через будівництво ГЕС Келіменешть, церква та острів, на якій вона розташована були підняті на близько 6 м, щоб уникнути затоплення. Весь цей архітектурний ансамбль оточений красивим парком, в якому ростуть 47 видів дерев, чагарників і троянд.