Регіон Мерджінімя Сібіулуй

Намисто мальовничих сіл, розташованих навколо колишньої Європейської культурної столиці Сібіу, відоме під назвою Мерджінімя Сібіулуй, є зоною, де туристи знову відкривають для себе відпочинок в самому серці природи і куштують з харчових традиційних проду

Христина Манта, 21.09.2014, 07:06

Намисто мальовничих сіл, розташованих навколо колишньої Європейської культурної столиці Сібіу, відоме під назвою Мерджінімя Сібіулуй, є зоною, де туристи знову відкривають для себе відпочинок в самому серці природи і куштують з харчових традиційних продуктів вівчарів. Казкові канікули проведені колись у бабусі вдома можна провести й зараз у цьому регіоні. Тут працьовиті і гостинні люди у народному одязі ставлять на стіл найсмачніший домашній сир, виготовлений за рецептами успадкованими з покоління в покоління і завжди готові до прийому гостей.

Географічно, Мерджінімя Сібіулуй обмежується на півдні населеним пунктом Валя Садулуй, на півночі потоком Селіште, і групує 18 населених пунктів. Селіште, місто про яке філософ Ніколає Йорга писав, що “це одно з найкрасивіших уявлень нашого сільського населення”, вважається культурною і духовною столицею регіону Мерджінімя Сібіулуй. Туристи, які прибувають сюди у вихідні, повинні зараннє поінформуватися про місцеві туристичні та культурні атракції, по суботах і неділях туристичний інформаційний центр в цьому населеному пункті, на жаль, закритий. Але найкращі розповіді та місцеві традиції не можна дізнатися в центрах туристичного поінформування, а в домівках місцевих жителів. Люди відкривають гостинно і двері, але й душі. Народний костюм є гордістю мешканців цього містечка. До речі, звичка зустрічі груп молодих хлопців зберігається і нині. На четвертий день Різдва, сотні молодих хлопців і дівчат збираються в центрі населеного пункту і поринають у танці, зберігаючи традицію, що датується 1895 роком. Всі вони одягнені в народні костюми, які, як правило, успадковують від прадідів.

І теж у Селіште дотримуються цікавого дохристиянського ритуалу під назвою “Ходеїце”, у передостанньому та останньому тижнях до Великоднього посту. Діти збираються на пагорбі недалеко від села, збирають солому, і коли настає ніч підпалюють вогонь для вигнання злих духів. Мастять один одного сажею, смажать картоплю на вогні, а потім зїдають її. Цей населений пункт дав Румунії не менше 11 академіків, має парафіяльний музей, музей селіштянської культури, а також цікаву туристичну памятку – колишній комплекс молодшого сина комуністичного диктатора Румунії Ніку Чаушеску. За попереднім замовленням, будь-який турист може поплавати у басейні або прожити у невеличкій дачі улюбленого сина колишнього диктатора.

Одним з найпопулярніших місць відпочинку в регіоні Мерджінімя Сібіулуй є село Сібієл, що вважається першим агротуристичним селом в Румунії. Музей ікон на склі і церква є пам’ятками села, так що вони фігурують на маршруті кожного туриста, який прибуває в цей населений пункт. Улаштований у 1969 році з громадських пожертвувань, музей містить цінну колекцію ікон на склі майстрів зі всіх куточків країни. В ньому експонуються і деревяні ікони, народна кераміка, меблі, тканина і ряд старих румунських книг. Ностальгіки комуністичного періоду можуть зробити зупинку в пансіонаті “Міорітіка”, в якому можуть навіть переночувати, і в якому влаштований невеликий музей комунізму. Серед експонатів старі газети, компакт-диски з патріотичними піснями, книги про Сталіна і Чаушеску, прапори, піонерські труби і барабани, нагороди, значки, пролетарські сумки, традиційний магнітофон, давні російські годинники “Победа” та “Слава” або металеві печі, якими опалювали румуни свої помешкання до 1989 року.

Найдавніше поселення в регіоні Мерджінімя Сібіулуй є Решінарь, що було вперше засвідчене в документі від 1204 року. Давня православна єпископська резиденція Решінарь є місцем, де народилися і провели дитинство поет Октавіан Гога і філософ Еміль Чоран. Чоран покинув село, коли продовжив навчання а середній школі в місті Сібіу, але зберіг незмінною з плином часу любов до рідного села. “Так би хотів ще раз побачити всі вузенькі вулички, кожний куточок цього проклятого, цього чудового Решінарь!” писав Чоран одному своєму другові у 1973 році. Решінарь має вузькі вулички і горді мешканці, і немає такої домівки, де б не готували традиційні овечі сири, відомі по всій Румунії. На свята, в Решінарь організується з давніх давен видовищні танці Келушарів – ансамбль народних танців, до складу якого входять 120 танцюристів віком від 3 до 30 років. Туристам варто відвідати Меморіальний будинок “Октавіана Гоги”, що відкритий в літній сезон, Музей єпархії, заснований в резиденції колишнього єпископа, і Етнографічний музей. Останній був створений в 1952 році, і в ньому зберігаються знаряддя повязані з сільським господарством, садівництвом, тваринництвом, з виготовленням олії, переробки текстильних тканин, костюми, меблі та ікони. Щороку, в останні вихідні серпня, в Решінарь проходить Фестиваль сира і цуйки.

Решінарь знаходиться всього у 20 кілометрах від курорту Пелтініш, що ідеально підходить для любителів зимових видів спорту. Скільки може коштувати відпустка в регіоні Мерджінімя Сібіулуй? За проживання у двомісному номері пансіонату турист повинен вийняти з кишені від 80 до 110 леїв за ніч (до 30 євро). Долина річки Саду є чудовою зоною з казковими пейзажами. Тут можете відвідати ГЕС Саду I, найдавнішу ще працюючу станцію на території Румунії, та Музей енергетики Саду I – Sigmond Dachler, перший музей такого роду в країні, відкритий в 1996 році з нагоди 100-річчя з дня пуску в експлуатацію станції.

У населеному пункті Орлат на вас чекає православна церква, побудована в кінці вісімнадцятого століття в стилі неокласицизму і бароко та з візантійськими фресками. У селі Жіна обовязково ви повинні побачити три памятки природи: “Стіл єврея”, “Ла Грумаї” і “Шпори Жіни”, що розташовані неподалік села і створені з кристалічних сланців. У селі Телмечел зберігається унікальний звичай в Румунії: “Полив Іонів”. Щороку, у день Св. Іоана, прикрашають алегоричні вози, молоді люди одягаються у традиційні костюми, прикрашають алегоричні вози та відправляються до місцевої річки, де всі мешканці села, котрі носять ім’я Іоан та Іоана ставлять ноги в крижану воду, першими з них будучи священик і мер.