Національний етнографічний парк “Ромул Вуя”
Перший музей під відкритим небом в Румунії був створений в 1929 році у місті Клуж, як відділ Етнографічного музею Трансільванії, що був у свою чергу відкритий в 1922 році, що також було прем'єрою у румунському просторі.
Христина Манта, 15.05.2016, 04:41
З-поміж етнографічних музеїв під відкритим небом з Румунії, столичний Музей села є, мабуть, найвідомішим і з найбагатшою спадщиною. Але перший музей під відкритим небом в Румунії був створений в 1929 році у місті Клуж, як відділ Етнографічного музею Трансільванії, що був у свою чергу відкритий в 1922 році, що також було прем’єрою у румунському просторі.
До 1929 року, тільки у п’ятьох країнах були етнографічні музеї під відкритим небом. Цими були Швеція, Норвегія, Данія, Нідерланди і Німеччина. Створення цього музею чітко пов’язане з об’єднанням Трансільванії з Румунією і створенням Великої Румунії в 1918 році, дізналися ми від Тудора Селеджана, директора Етнографічного музею Трансільванії: У 1919 році, Клузька міська рада взяла рішення заснувати тут, у місті, музей Трансільванії, який мав би кілька відділів, в тому числі один присвячений етнографії. У контексті цих зусиль, молодого етнографа Ромула Вую навіть відправили в Будапешт, щоб визначити етнографічні артефакти, за походженням з Трансільванії і які знаходилися в угорській столиці. Ці демарші були відкладені з різних організаційних причин, а також проблем які виникли між фахівцями, які повинні були сприяти створенню цього музею. І ось в 1922 році мало місце рятівне втручання Культурного фонду «Принца Кароля» і особисто принца Кароля Румунії, майбутнього короля Кароля II, який взяв під своє покровительство Етнографічний музей з міста Клуж і вирішив створити установу, присвячену етнографії Трансільванії. У цьому контексті співпраця з Ромулом Вуя, першим директором Клузького етнографічного музею, була надзвичайно плідною.
Спочатку, намір засновника Ромула Вуї полягав в тому, щоб об’єднати все етнічне і культурне розмаїття Трансільванії. Директор Тудор Селеджан: Етнографічний парк містить як угорські, німецькі хати, так і хати зі всіх етнографічних областей Трансільванії, які, навіть якщо вони в основному є румунськими, завжди ілюструють участь меншин в тих областях у традиційній культурі зони. Парк має, по суті, складну історію. Створення у 1929 році було результатом того самого співробітництва між Ромулом Вуєю і принцом Каролем, який, перш ніж покинути країну, дуже хотів заснувати у дворі Палацу Пелішор невеликий музей під відкритим небом з кількома трансільванськими церквами. Ромул Вуя проводив дослідження протягом декількох років, щоб взяти участь в проекті Пелішор. Коли принц Кароль жив на вигнанні, Ромул Вуя, використовуючи зібрані дані, в кінцевому підсумку створив музей під відкритим небом в Клужі, як відділ Етнографічного музею Трансільванії. Музей мав неспокійну історію тому що з 1940 року, Північна Трансільванія була уступлена Угорщині внаслідок Віденського арбітражу. Якщо рухома частина колекції була привезена до Сібіу, будівлі, нерухому частину етнографічного парку не можна було перевезти. Практично, із селянських хат придбаних у міжвоєнний період, залишилася тільки одна – хата із села Відра – яку можна побачити й сьогодні в Клузькому музеї і яка є найстарішою будівлею етнографічного музею в Румунії.
Сьогодні, як музейні колекції, так і селянські хати з етнографічного парку є представницькими для всіх областей країни, а процес диверсифікації спадщини почався ще у міжвоєнний період, як ми дізнаємося від директора Тудора Селеджана: Згодом, музей проводив дослідження і в інших областях Румунії і отримав, у 1934 році, абсолютно казкове пожертвування, пожертвування народних костюмів з Волощини, Олтенії, Молдови і частково з Трансільванії. Це був подарунок від Елізи Бретіану і Сабіни Кантакузіно, вдови, відповідно, сестри великого політика і екс-прем’єра Іонела Бретіану. Ця колекція вишиванок, в основному, була представлена публіці вперше у 2015 році. А в 2016 році наш музей опублікує повний каталог цієї виняткової колекції, одна з найцінніших колекцій вишиванок з традиційного румунського простору.
На даний момент, музей містить 55 господарств і три церкви. У 1994 році парк отримав ім’я свого засновника, ставши Національним етнографічним парком Ромул Вуя.
