Місто Тімішоара
Тімішоара є, після Бухареста, другим культурним полюсом країни з точки зору розміру і різноманітності культурної пропозиції.
Христина Манта, 09.10.2016, 02:49
Тімішоара є багатоетнічним, багатоконфесійним містом, під впливом різних етнічних громад, особливо німецької, угорської та сербської, а також болгарської, італійської, грецької та французької. Культурна спадщина і розмаїття є сильними точками міста. Зі своїми 12 професійними культурними установами, Тімішоара є, після Бухареста, другим культурним полюсом країни з точки зору розміру і різноманітності культурної пропозиції.
Перша документальна згадка про місто Тімішоара датується 1266 роком під назвою Castrus Timisiensis, коли король Угорщини Кароль Роберт де Анжу звів тут фортецю. На картах часу місто фігурує ще з 1339 року, а в XIV – XVI століттях це місто вважалось бастіоном анти-османської боротьби. У середньовіччі Тімішоара зазнає максимального розвитку. Після 1718 року розпочинається колонізація німецького населення в Банаті. У XIX ст. Тімішоара стає важливим промисловим центром. Місто користується новими завоюваннями науки тієї епохи. Таким чином, в 1854 році введено телеграф, в 1856 році залізницю. 12 листопада 1884 року Тімішоара стало першим в Європі містом з електричним освітленням вулиць, а в 1899 році кінні трамваї були замінені на електричні, а в 1881-му році в місто було введено телефон. У міжвоєнному періоді був зведений православний собор на Площі Перемоги (румунською мовою – Вікторія), був відреставрований колишній Палац культури, будинок, в якому зараз діє Національний театр. Перший театр в Тімішоарі датується 1735 роком. У віденському документі від 1 січня 1718 року вказується, що в Тімішоарі існував пивний завод, який виробляв пиво й горілку. А в 1989 році, місто Тімішоара було першим в Румунії містом де спалахнула іскра революції, в результаті якої був повалений комуністичний режим Ніколая Чаушеску.
Місто успадкувало величезне число історичних пам’яток, понад 14.000 старих будівель в п’яти районах: Йозефін, Елізабетін, Фабрік, Мехала та Фрайдорф. Насправді весь комплекс будівель в центрі міста, а також ті з районів Йозефін і Фабрік вважаються історичними пам’ятками. Це є результатом тривалої традиції сучасного міського планування, початого ще у XVIІІ столітті, разом з приходом австрійців. Центр міста, розташований в старій Фортеці, був перебудований, з прямими вулицями і площами, а будівлі на перехрестях повинні були мати додаткові архітектурні елементи. Переважав бароковий стиль із віденським впливом, який і дав Тімішоарі назву Маленький Відень. В кінці ХІХ століття, міська структура міста зазнала комплексної модернізації. Колишні військові бастіони і приміщення були зруйновані і замінені бульварами і новими районами. У 1904 році, Мерія міста заснувала посаду головного архітектора і призначила на цей пост молодого архітектора Ласло Секеї. Він мав вирішальний внесок у розбудові центральної зони і у введенні стилів Арт Нуво і Сесешон. Свідченнями про це є палаци на Площі Перемоги чи будинок Брюк на площі Унірі. Теж завдяки цьому архітектору окреслилася і промислова архітектура, Міська бійня або Водний завод будучи всього лише кілька прикладів.
Райони Фабрік та Йозефін зберегли неспотвореними сліди етнічного розмаїття та ремісників, які збудували їх. Зберігся вплив німецьких, угорських та сербських ремісників. Будинки не перевищують два поверхи, вони яскраво пофарбовані і дуже багаті на архітектурні орнаменти. У районах Мехала, Йозефін та Фрайдорф зберігаються характерні риси традиційних сільських будинків банатських швабів (німців). Це будинки з великим отвором, прекрасно оздоблені та із зеленими насадженнями в передніх частинах будинків. Останній архітектурний стиль, що вплинув на старе місто, був румунський, введений після переходу Тімішоари під румунським управлінням. Найкращим прикладом цього є Кафедральний собор, здійснений під впливом традиційної румунської архітектури, у молдовському стилі, будучи, в даний момент, найвищою будівлею в Тімішоарі, заввишки 90,5 м. У міжвоєнний період будуються нові житлові райони, навколо центру, де відчувається вплив сучасного міжвоєнного стилю, бринков’янського чи навіть французького. У 2018 році, в Тімішоарі, в комплексі Openville буде завершено і найвищу будівлю в Румунії (155 м і 27 поверхів).
Своєрідною чарівністю наділяють місто Тімішоара парки і зелені зони, які простягаються вздовж каналу Бега та в усіх районах міста. З цієї причини Тімішоара була названа «містом парків і троянд. Довгу традицію у місті має театральне мистецтво за допомогою трьох державних театрів (унікальна ситуація в Європі): Національного театру, Німецького державного театру і Угорського державного театру Чікі Гергей», які пропонують вистави румунською, німецькою та угорською мовами. Ці три установи поділяють ту саму символічну будівлю з Румунським оперним театром. Філармонічний оркестр Банатул доповнює палітру культурної пропозиції найвищої якості, при цьому зберігаючи традицію міста, на сценах якого виступали Франц Ліст, Штраус молодший, Брамс, Енеску. Культурна спадщина міста доповнена Музеєм банатського краю, заснованим у 1872 році. У ньому виставлена найбільша колекція археологічних предметів виявлених у цьому регіоні. Так само у музеї виставлена найбільша колекція метеликів і птахів в Східній Європі.
Тімішоара, космополітичне місто, де культурне життя сильно впливає на його розвиток, в цілому, і його жителів, зокрема. Фестивалі, що вже стали традиційними, знакові парки і місця відпочинку і розваг, перетворили ідентичність міста на виключно авангардистське місто, гідне звання Культурної столиці Європи у 2021 році. Один з найпопулярніших парків є Центральний парк, з багатою історією, він вважається пам’яткою міста, в ньому будучи розміщений Пам’ятник героїв. Крім історичного аспекту і численних статуй розкиданих по всьому парку, тут були влаштовані скейтпарк та спеціальні лавки для гри в шахи або доміно. Теж близько до центру міста розташований і Парк троянд, який на початку ХХ ст. і приніс Тімішоарі репутацію міста троянд. Квіткові композиції та перголи, розташовані на алеях парку, налічують понад 1200 сортів троянд.
