Місто Бістріца

Сьогодні відвідаємо найближче до кордону України саксонське місто Трансільванії - Бістріца, розташоване на північному-сході цього регіону.

Христина Манта, 04.05.2014, 01:04

Сьогодні відвідаємо найближче до кордону України саксонське місто Трансільванії – Бістріца, розташоване на північному-сході цього регіону. Назва міста й річки, яка перетинає його, має словянське коріння. Місто відоме з ХІІІ ст., хоча люди жили тут ще в епоху неоліту. З документів відомо, що саксонці прибули на ці землі у 1206 р. Назвали вони регіон Nösnerland.

Починаючи кінцем ХІІІ століття, Бістріца зазнає періоди процвітання та економічного розвитку, однак її не оминають війни та біди. Таким чином в 1241-1242 роках, татари, по їхньому шляху до центру Європи знищують місто. У ХІУ-му столітті, Бістріца набуває статусу “сівітас” і стає найважливішим містом з північного-сходу Трансілванії. З 1330 р. Бістріця була вільним королівським містом. З 1353 р. отримує право організувати щорічний 15-денний ярмарок і мати печатку (на якій зображено голову коронованого страуса, який носить в дзюбу золоту підкову), що було й підтвердженням найважливіших ремесел мешканців міста.

В 1465 р. міські укріплення нараховували 18 башт і бастіонів, за кожним з яких наглядав той чи інший ремісничий цех. Укріпленим був і головний храм міста. На жаль, Чаушеску зруйнував велику частину цього укріплення, щоб звільнити місце для його будівель комуністичного типу. Сильний розвиток міста доведено низкою архітектурних будівель, деякі з них збереглись до нині: Готична Церква, вежа якої має 75 метрів і домінує й сьогодні місто. Будування цієї церкви розпочалось в 1470-му році й тривало майже сто років, аж до 1564 року. Документи свідчать про те, що на цьому місці саксонці звели церкву ще в XIV ст. Вже коли новий храм був майже повністю готовий, вдосконалив його у відповідності до ренесансного архітектурного стилю у 1559-1563 рр. італійський архітектор Петрус Італус.

Ці укріплені мури часом допомагали, а часом ні: в 1530 р. Волоський князь Петру Рареш взяв місто в облогу і змусив саксонців скоритися. А в XVI-XVII століттях місто неодноразово спалювали татари та турки. Біля фортечних стін зараз розташовані муніципальний парк та культурний центр в стилі часів ар-нуво, комерційний комплекс Сугалете, архітектурний готичний ансамбль побудований у ХУ-ХУІ ст., Будинок Срібника, зведений в ХУІ ст., Стіни давньої фортеці та Башта бондарів — один з захисних бастіонів міста, що датується другою половиною ХУ століття, і нажелить до давньої оборонної стіни фортеці, всередині якого знаходиться оригінальний Музей ляльок та масок.

Будинки, побудовані саксонцями збереглися до наших днів, і тому Бістріца пишається своєю центральною площею, чиї будівлі, побудовані в німецькому архітектурному стилі, зберігають зовнішній вигляд гірського містечка, незміненого змушеною індустріалізацією. Іншими важливими будівлями міста є Будинок культури та Національний коледж імені Лівіу Ребряну. Мешканці цього населеного пункту є активними людьми, які прикрашають їх життя з достатньою кількістю подіями. Щоліта тут проходить Фольклорний фестиваль “Весілля Замфіри”, а восени – фестиваль гумору “Золоте яблуко”. У місті ще є Повітовий музей з чотирьма розділами: природознавство, археологія та історія, етнографія, народне та образотворче мистецтво.

Хто б міг подумати в червні 2008 року, коли башта Євангельської церкви була знищена пожежею, що через кілька років будівля відновить свою пишність, і навіть буде оснащена сучасним ліфтом? У 2012 році будівельні роботи були завершені, 75–метрова башта церкви була обладнана ліфтом, який піднімає туристів безкоштовно менш ніж за одну хвилину, на терасу, звідки перед очима відкривається приголомшлива панорама. Єдиний в країні, ліфт коштував 75.000 євро, але ця інвестиція місцевої ради збільшила через ніч число відвідувачів. Ідея була настільки успішною, що влада була змушена вжити заходів, щоб обмежити натовп туристів: протягом тижня, ви можете піднятися на вежу тільки за попереднім забрюнюванням місця.