Музей Фегерашського краю імені Валера Літерата
Сьогодні рушимо слідами легенди, щоб дізнатися, які скарби приховує загадкова фортеця Фегераш, чий силует з укріпленими вежами відзеркалюється в спокійній воді захисного рову, в якому й нині рибалки аматори пробують своє щастя.
Христина Манта, 16.03.2014, 02:44
Сьогодні рушимо слідами легенди, щоб дізнатися, які скарби приховує загадкова фортеця Фегераш, чий силует з укріпленими вежами відзеркалюється в спокійній воді захисного рову, в якому й нині рибалки аматори пробують своє щастя. Що свідчать документи про історію фортеці? Те, що вона була, безсумнівно, однією з найважливіших цитадель Фегерашського краю і однією з найвидатніших памяток такого роду в Трансільванії і Європі. Зараз вона знаходиться в самому серці міста з тією ж назвою.
Фегераська фортеця, яка була побудована за наказом трансільванського князя Штефана Майлата, упродовж довгого часу мала важливе стратегічне значення для оборони від татар і турків. У період XV–ХІХ ст. фортеця була резиденцією трансільванських князів. . Центр одного з найбільших маєтків Трансільванії, який в 1632 році мав 62 села, Фегераська фортеця була, з другої половини шістнадцятого століття і особливо в сімнадцятому столітті, важливою княжою резиденцією. Замок зазнав постійного розвитку у грандіозному ренесанському стилі: стіни подвоїлися, для того щоб впоратися з потужними артилерійськими обстрілами, з’явилися чотири бастіони, побудовані за італійськими стилем і технікою. У фортеці проходили збори Трансільванської Дієти, а в 1599 році сюди прибув князь Міхай Хоробрий, який влаштувався тут зі своєю сімєю за часів багатьох воєн. Біля входу в фортецю стоїть бюст княгині Станки, дружини Міхая Хороброго, яка жила тут на початку XVII ст.
Зараз фортеця зберегла свої форми з XVII століття, в 1630 році, рів, який оточує фортецю, був розширений. Про нього кажуть, що він звязувався потайним каналом з гірською річкою, що тече неподалік. У той же час був побудований і підйомний міст. Стіни фортеці, а також вежі, споруджені з масивного каменю, мають трапезної форми. Замок розташований всередині фортеці. Зараз у цій грандіозній фортеці знаходиться Етнографічний музей, Музей історії, міська бібліотека, а також ресторан з старим винним підвалом. У 2004 році Джерар Депардьє та Жан Моро провели зйомки до кінострічки «Прокляті королі».
Фортеця загубила зі своєї величі у вісімнадцятому столітті, під час австрійського правління, коли її перетворили на казарму для гарнізону. Між 1948 і 1960 рр. під час комуністичного режиму фортецю використали як вязницю для політичних вязнів, чимало з них навіть загинули тут. Після довгих років забуття і страждань, фортеця, нарешті, оживила в період між 1965 і 1976 і перетворена на міську бібліотеку та музей, в якому зберігаються дорогоцінні колекції у відділах археології, нумізматики, середньовічної та сучасної історії, старої книги, релігійного мистецтва та іконографії, народного одягу і селянських інтерєрів, кераміки, живопису й сучасної скульптури.
Музей Фегерашського краю є музеєм важливим для цього історико-етнографічного ареалу, який був створений у 1923 році на базі предметів, зібраних професором Валером Літератом, під егідою ASTRA. У 1951 році Музей був перенесений до іншого будинку і отримав статус державної установи під назвою Міський фегерашський музей. У 1973 році, Міський музей був обєднаний із музейним відділом, що був створений ще з 1968 року у Фортеці Фегерашу, і афільований Сібіуському Музею Брукенталь. Після злиття і до 1981 року він називався Музеєм Фегераської фортеці, і з цієї дати до 2004 року називався Музеєм Фегераського краю.
З самого початку, Музей проводив і надалі проводить безперервні історико-етнографічні дослідження в області, з метою збагачення, збереження і наукового використання його спадщини. Музей містить 20 колекцій. Це предмети археології, зброя, монети, кераміка, старі книги, документи, ювелірні та склянні вироби, декоративно-прикладне мистецтво, народна кераміка костюми, тканини, ікони на склі, дерев’яне мистецтво, ремесла і т.д. Основна виставка представляє еволюцію цивілізації Фегераського краю, моменти і значущі події. Залежно від змісту його спадщини, головна виставка була розділена на три секції: історія Фегераського краю (від бронзової доби до 1 грудня 1918 року), етнографія регіону (кераміка, текстиль, народні костюми, сільський інтерєр, ікони і т.д.) та образотворче та декоративне мистецтво.
