Музей Теодора Амана
Поза Центральною університетською бібліотекою в Бухаресті, по той бік вулиці від колишнього Королівського палацу розташований Музей імені Теодора Амана.
Христина Манта, 24.11.2013, 01:20
Поза Центральною університетською бібліотекою в Бухаресті, по той бік вулиці від колишнього Королівського палацу розташований Музей імені Теодора Амана. Музей не знаходиться випадково тут у будівлі побудованій художником, скульптором і гравером Теодором Аманом між 1868-1869 рр. Король Кароль I і покоління інтелектуалів другої половини ХІХ століття, в тому числі Теодор Аман, мали за мету модернізувати і відродити Румунські князівства.
Народившись в 1831 році в місті Кимпулунг Мусчел (південь), Теодор Аман вважається засновником школи образотворчих наук у Волощині. Поряд з художником Георгієм Татареску, він заснував Національну школу витончених мистецтв. Інформації з біографії Теодора Амана подає нам куратор музею Маріан Костянтин: Аман мав грецькі та арумунські коріння, його мати була грецькою емігранткою. Сімя його стала з плином часу дрібною боярською родиною. Батько Теодора Амана значно збагатів займаючись торгівлею в Олтенії, тому брати Аман змогли отримати солідне виховання. Теодор отримав художню освіту не тільки в країні, у Волощині, а й у Франції, де він пройшов довге стажування і де його училетями були важливі паризькі неокласичні художники, які, у свою чергу, були студентами Жака-Луї Давида. Звідти він повернувся з багатою базою знань, був послідовником академізму і придумав ідею створення у Волощині важливих мистецьких закладів, саме для того щоб посприяти модернізації країни через мистецтво.”
Однією з таких установ, про яку мріяв Аман, була Академія витончених мистецтв, яку спочатку він хотів створити у себе вдома. Таким чином, будинок, який зберігся до наших днів саме так, як задумав його власник, був побудований не тільки для проживання, а й для того щоб створити там і майстерню та школу. Маріан Костянтин: “Ситуація затягувалась певний період. У 1864 році була заснована Національна школа витончених мистецтв, і тільки 1868 року почалося будівництво будинку на земельній ділянці, яка належала його дружині Ані. Навіть якщо тут не діяла ніколи тут школа мистецтв, будівля до цих пір зберегла важливу освітню функцію, а це можна запримітити у всіх її приміщеннях. Від самого фасаду, для якого він обрав неокласичний стиль і на якому поставив архітектурні фронтони, античні фігури, що втілюють стародавній світ та відносини між давньою міфологією і мистецтвом, та фігури великих художників епохи Відродження, таких як Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Вони видніються із вулиці. Художник хотів підкреслити ідею, що будинок є прикладом відродження нації, цивілізації через мистецтво. Цю ідею Аман продовжив і на внутрішніх стінах будівлі, де, знову ж таки, ми знайдемо як на фресках, так і в станковому живописі, незлічені приклади у цьому сенсі. У центральному холі, він поставив фігури та алегорії головних мистецтв, якими й він володів: скульптури, живопису, музики і поезії. Ми знаємо, що Аман був також музикантом і грав на віолончелі, який зберігся у нашому музеї до цих пір. Він вважав, що всі ці мистецтва сприяють цивілізаційному процесу нації. І поставив їх у своєму власному будинку для своїх гостей. Крім того, він поставив їх у безпосередній близькості від історичних сцен.”
Фрески, а також, все що знаходиться у домі, здійснені Теодором Аманом. Навіть меблі були теж ним вирізблені. Протягом часу, його будинок став не тільки центром мистецьких творів, але і знаменитим салоном, де регулярно збиралася інтелигенція того часу. Теж куратор Маріан Костянтин пояснює: “Очевидці упродовж часу писали про вечори, які проводилися в домі Амана. Про них писав, на приклад, Цезар Болліак, тодішній міністр освіти, близький друг художника. Він описував їх для того, щоб показати, що саме означає будинок, побудований у певному стилі і передає якесь послання.(…) Звичайно, його майстерня була й великим виставковим залом і продажу його картин. Гостей запрошували придбати собі картину.”
Після смерті митця, яка мала місце у 1891 році, його вдова подарувала будинок державі, з метою його перетворення на музей. Будинок Амана став, таким чином, першою будівлею митця, перетвореною на музей у Волощині. Від тоді він зберіг своє призначення, а з цього року був відкритий для публіки після довгого ремотного періоду.
