Музей румунської поліції у місті Тирговіште
Національний музей румунської поліції був улаштований у будівлі, відновленій у неокласичному стилі між 1867 і 1893 роками.
Христина Манта, 09.03.2014, 04:53
Місто Тирговіште було протягом більше трьох століть – з деякими перервами — господарською резиденцією і столицею Волощини. Розвиток міста від давнього сільського поселення (XIV ст.) було повязано з вигідним географічним положенням і тим, що сюди проходив головний торговий шлях Волощини, що повязував Трансільванію з Дунаєм і далі, з Балканським півостровом. Господарські резиденції залишилися в Куртя де Арджеш та Кимпулунг. Розташування недалеко від гір (де люди могли легко скритися у разі небезпеки), не так близько до кордону з Османською імперією, але все ж в середині країни — посприяли перенесенню столиці до Тирговіште. Перша письмова згадка про поселення як господарську резиденцію належить Йоганну Шільтбергеру в 1396 році, який у своїх записках про подорож пише, що він побував у “Волощині та її двох столицях”, яких іменує Арджеш (Agrich) і Тирговіште (Türkoich)”.
Господарський двір у Тирговіште, задуманий господарем Мірчею Старим (1355–1418 рр.) як комплекс будівель, спроектований для сімї, придворних і слуг, буде побудований на правому березі ріки Яломіца, на найвищій терасі, неподалік комерційного шляху, навколо 1400 року. Усередині XV століття, господар Влад Цепеш підніме оборонну вежу під назвою “Кіндійська вежа”, заввишки понад 27 метрів, яка мала спеціальну військову роль. Ставши господарською резиденцією, Тирговіште зазнає швидкий розвиток. Господар Петру Черчел (1583 — 1585 рр.), яскравий представник румунського гуманізму, перетворив господарський двір на справжній королівський палац із поверхом і збудував нову господарську церкву, а від церкви до господарського двору звів критий міст. Теж Петру Черчел облаштував перший водогін, який переносив воду з річки Яломіца до двору. Труби водогону були зроблені з соснових колод довжиною до 2 метрів та діаметром біля 50 сантиметрів. У красивих садах Палацу він збудував три фонтани. Міхай Хоробрий(1558-1601рр.) підвищив авторитет Тирговіште звільнивши місто від окупації Сінан-паші у битві від 18 жовтня 1595 і пізніше – в 1600 році – шляхом об’єднання трьох румунських князівств. Останній розквіт Тирговіште відбувся під час Костянтина Бринков’яну (1654-1714 рр.). Він відновлює Господарський двір у період 1692–1696 рр. Після трагічної смерті Костянтина Бринковяну столицю буде перенесено в Бухарест.
Національний музей румунської поліції був улаштований у будівлі, відновленій у неокласичному стилі між 1867 і 1893 роками. Будинок був побудований набагато раніше, в 1701 році, з ініціативи Костянтина Бринков’яну на місці старої будівлі, що належала Грамі Стольнику. Цей будинок використовували в якості школи. Там здається навчався і поет Грігоре Александреску. Будучи створена за моделлю поліції французької держави, румунська поліція відіграла важливу роль у воззєднанні в січні 1859 року румунських князівств, у проведенні соціальних і економічних реформ під час Александра Іоана Кузи і особливо під час війни за незалежність. Ідея створення Музею румунської поліції в Тирговіште – місті зі важливими історичними памятками – зародилася в 1998 році. 7 липня 2000 року, у святковій атмосфері відкрив свої двері для широкої публіки Національний музей румунської поліції — єдиний музей такого профілю в країні. Будівля має квадратний план, з двома поверхами. Виставка музею організована в шести залах, розташованих на одному та іншому боках довгого коридору. В одному із залів виставлені найдавніші експонати музею, міліцейські форми з періоду двох румунських князівств: Волощини та Молдови, а також документи, що підтверджують існування цієї установи у тому періоді.
Перші уніформи поліції були вишиті за моделями уніформ східних країн: Туреччини, Албанії, Сербії. У той період, поліція носила назву Аджія (Agia) і була очолена господарями Нягоє Басарабом, Міхаєм Хоробрим, Матеєм Басарабом і Костянтином Бринков’яну. У 1830 році зявився спільний регламент двох князівств, який передбачав створення перших правоохоронних установ у основних містах і ярмарках, під назвою Поліція. Форма була обовязковою, а працівники Поліції повинні були придбати її за власні кошти. У 1850 році господар Барбу Штірбей змінив поліцейські правила, і разом з ними уніформу, яка мала тепер румунську специфіку.
У другому залі виставлені уніформи з міжвоєнного періоду, процвітаючою для румунської поліції. Виставлені, також, біла зброя, але й вогнепальна зброя, гвинтівки і пістолети, використані у період між Війною за незалежність і Другою світовою війною. Після 1947 року поліцейські форми отримали сильного російського впливу, поліція перетворившись на міліцію. Предмети цього періоду виставлені у третьому залі, де експонований і бронзовий бюст та різні особисті речі найкращого кримінального слідчого того періоду Дмитра Чаканіки. На холі першого поверху виставлена вогнепальна зброя. На правому боці холу виставлені уніформи сучасного періоду, у першому залі будучи навіть виставлений мотоцикл Румунської поліції та парадна форма поліцейських зі шкіри. У наступних двох приміщеннях можна побачити колекції форм і шапок поліцейських з різних країн. Більшість експонатів було подаровано німецьким офіцером, який відвідав музей і вирішив пожертвувати з особистої колекції.
