Монастир Рохія
Серед найбільш цінних релігійних пам'ятників, які залучають відвідувачів з країни та закордону, чільне місце займає монастир Св. Анна Рохія, що на Мараморощині.
Христина Манта, 23.03.2014, 05:18
Серед найбільш цінних релігійних памятників, які залучають відвідувачів з країни та закордону, чільне місце займає монастир “Св. Анна” Рохія, що на Мараморощині. Розташований в живописному куточку країни, на вершині пагорба, серед букового та дубового лісу, у 50 км від Бая-Маре і в 43 км від м. Деж, монастир Рохія є привілейованим місцем притулку для любителів спокою і комфорту, любителів краси та природи.
Початки монастиря повязані з православним священиком Миколою Германом (1877-1959 рр.), священиком у селі біля підніжжя Погорба Вієй — Рохія, на якому розташований монастир. Священик побудував монастир у память про свою 10-річну доньку Анну, як була покликана до Всевишнього в листопаді 1922 року. Будівництво розпочато в 1923 році, освячення відбулося в 1926 році, а більшого розвитку монастир зазнав після 1965 і особливо 1970 року, коли сюди було запроваджено електрику і влаштовані підїзні дороги.
Протягом часу, ченці посприяли розвитку монастирського комплексу, так що там з’явилися ряд цікавих будівель: “Дубовий будинок”, “Чернечий будинок”, “Каплиця”, “Будинок поета”, “Літній вівтар”, “Марамороські ворота” при вході в монастир, “Білий будинок”, “Марамороський куточок”, де знаходяться хата та дерев’яна церква, специфічна цьому регіону. Отже, стара церква, побудована із цегли на камяному фундаменті з деревяним дахом і арками виявилася малою для натовпу віруючих, які відвідували монастир. Стара церква була ретельно зруйнована і будівельні матеріали були використані для зведення стін нової церкви. Основні елементи нової будівлі були перейняті від старої. Церква має хрестоподібну форму, з одним куполом, що містить елементи молдовської архітектури.
Православні монастирі завжди були вогнищами духовності та культури. У цю традицію вписується і монастир Рохія, ознакою цього будучи бібліотека, що складається з 40.000 книг і теологічних журналів на румунській, німецькій, угорській, французькій, англійській та новогрецькій мовах. Монастир є музейним ансамблем, де можна відвідати келію філосова Ніколая Штайнхарта, бібліотеку і музей. Крім основного богословського фонду, бібліотека містить чимало книг різноманітних областей, такі як історія, археологія, мистецтво, поезія та художня проза, музика, наука, географія, дипломатія, драматургія, етнографія, народна література, критика, філософія, психологія, логіка, мемуари, журнали, юридичні книги, політична економія, політологія, соціологія і т.д.
У бібліотеці є також численні колекції богословських журналів, літературних та інформаційних. Серед цінних творів колекції музею монастиря можна згадати про: “Казания Варлаама” (Ясси, 1642 р.), “Новий Заповіт з Бєлграда” митрополита Сіміона Штефана, надрукованій у 1648 році; “Євангеліє” надруковане у Снагові 1697 року Антімом Івірянулом; “Молитовник”, надрукований в Римніку 1705 році; “Євангеліє” з Бухареста, 1725 р.; “Апостол”, надрукований у Блажі 1767 року; “Біблія” від 1795 року, надрукована у Блажі, “Псалтирь” з часів Караджа 1817 року, тощо.
Бібліотека спочатку була організована священником Ніколаєм Штайнхардтом, румунським євреєм, який народився в Бухаресті і був політично ув’язнений під час комуністичної диктатури. У вязниці став християнином, перейшов від єврейської релігії на православя, і останні девять років свого життя провів у монастирі Рохія, в період між 1980 і 1989 роками. Він написав багато книг, з яких найбільш відомим є “Щоденник щастя”, книга, що була перекладена до тепер на сім іноземних мов.
Іншим цікавим місцем є каплиця монастиря, де є унікальний у світі іконостас, що зображує як релігійні сцени так і портрети діячів культури та історичних постатей. Після смерті священника Ніколая, яке сталося 30 березня 1989 року, келія, де він жив як чернець монастиря Рохія, була перетворена на невеличкий музей у пам’ять філософа. Там збарігаються рукописи, ікони, картини та навіть його меблі. Музей монастиря був улаштований з 1983 по 2007 на першому поверсі Будинку Поета”. В ньому зберігається багата колекція давньої церковної книги, колекція ікон на дереві та склі, що датуються XVIII ст.
