Монастир Римец
Розташований в декорі чарівної природи, монастир Римец рекомендується як місце відпочинку і молитви.
Христина Манта, 16.06.2013, 01:00
Розташований в декорі чарівної природи, монастир Римец рекомендується як місце відпочинку і молитви. Це святе місце знаходиться неподалік церкви колишнього єпископства Верхнього Джоаджу, в 34 км від міста Алба-Юлія і 18 км від міста Теюш, в південній частині Західних Карпат в долині річки Джоаджу, недалеко від ущелини Римец, будучи оточений з усіх боків вражаючими схилами Траскеу.
Це один із найдавніших чернечих поселень в Трансільванії а також найдавніших православних чернечих поселень. Монастир і церква, засновані 1214 року ченцями Геннадієм та Ромулом, перебували під покровительством господарів Матвія Корвіна, Раду Воде чел Маре та Міхая Хороброго, який і відремонтував його. Це одна з небагатьох святинь, що залишилися православною у вісімнадцятому столітті, до його знищення гарматами генерала Букова.
Монастир привертав до себе увагу багатьох істориків, особливо Ніколая Йорги, який був вражений його давністю, дикістю цих важко доступних місць та географічною назвою. Фахівці, які зайнялися дослідженням живопису монастиря виявили в цілому вісім нашарувань малюнків. Давня церковна живопис має багато шарів: перший з них був здійснений 1300 року, другий — 1310 р., вони були виявлені художником Костянтином Боамбешом між 1987-1988 рр.. Третій шар знаходиться на арці між нефом і притвором, з текстом від 1377 року, четвертий був здійснений приблизно 1450 р., пятий – в 1600 році, шостий – сьомий в 1741 році — і, відповідно, 1809 року.
Важливість цього монастиря у житті православних румунів Трансільванії підтверджується наявністю у 1557 році єпископа Христофора поруч, у Верхньому Джоаджу. Протягом 100 років монастир був покинутий, кілька разів зруйнований, переживши період занепаду. У 1762 році тут відбувся жахливий епізод. Посланий Марією Терезією генерал Буков стріляє в монастир гарматами, але побачивши, що цим він не міг зруйнувати його покалічив усіх тамтешніх ченців. У 1784 році, у черговий раз монастир був зруйнований габсбургами. У 1826 році святиня була перетворена в парафіяльну церкву і лише в 1932 році йому було повернуто статус монастиря. У 1955 році стає жіночим монастирем, але в 1960 році був розснований і перетворений на туристичну базу.
У 1968 році ченцю Дометію і певній частині черниць, які працювали на Аюдському заводі із виготовлення килимів, вдалося відновити колишній монастир, переносячи сюди Відділ килимів. У 1982 році монастир отримав знову дозвіл функціонувати. Для повернення будівель монастиря, монахині побудувати на околиці монастиря туристичну базу, яку передали у власність держави. У 1982 році, почалося будівництво нової церкви, добудованої і освяченої 30 червня 1992 року.
Наявність цієї святині до сьогоднішнього дня можна вважати дивом – якщо врахувати, що в часи Австро-Угорської імперії було знищено все що означала православна духовність в Трансільванії (більше 400 церков і монастирів стали жертвами генерала Букова, тому в Трансільванії ми не зустрінемо стільки монастирів як у Молдові та Олтенії). Сьогодні монастир Римец є великим чернечим центром, що складається із старої церкви (XVI ст.), нової церкви (побудованої в 1982 році), музею, келій, трапезної, гостьовими будинками, 2 майстернями для виготовлення килимів.
Цей монастир можна порівняти з воротами відкритими до неба, кам’яні скелі спираючись на ньому в знак поклоніння, а монастир нібито відкриває небо, відсунувши у бік скелю. Нова церква, хоча була споруджена недавно (1982-1988 рр.), є справжнім памятником архітектури, що гармонійно поєднується з природою місця і православ’ям. Чудові настінні малюнки теж гармонійно доповнюють памятник. Біблійні сюжети на фресках доповнені притчами на стінах цієї церкви. У музеї монастиря зберігається багата колекція старовинних ікон по дереву та склу, що належали відомим школам Фегераша та Сібієлу, багато старих книг, релігійних та археологічних предметів.
