Монастир Попеуць
Поруч з вокзалом у північному румунському місті Ботошань розташований монастир Попеуць, побудований у 1496 році молдовським господарем Штефаном Великим (1457-1504 рр.).
Христина Манта, 20.03.2016, 02:30
Поруч з вокзалом у північному румунському місті Ботошань розташований монастир Попеуць, побудований у 1496 році молдовським господарем Штефаном Великим (1457-1504 рр.). Монастирський комплекс був включений до списку історичних пам’яток Ботошанського повіту у 2004 році. Церква має кілька спільних рис з іншими міськими церквами, побудованими в кінці панування молдовського воєводи, а саме із церквою Святого Миколая з міста Дорохой і церквою Святого Георгія з міста Херлеу.
На північному фасаді притвору, поруч з порталом оригінального входу, знаходиться напис слов’янською мовою, що датується з часів Штефана Великого, на якому зазначено дату побудови церкви. Церква є частиною укріпленого комплексу, який включав господарський палац і вежу-дзвіницю. У господарському палаці біля церкви зупинявся Штефан Великий на своєму шляху до Господарського двору з Херлеу. Відповідно до літописів, 22 липня 1518 року дістався сюди і господар Петру Рареш. В XVI столітті, церква зазнала ряд змін. Тільки в 1626 році, навколо монастиря створилося село, до тих пір церкву оточували ліси. У 1750 році господар Костянтин Раковіце (1749-1753 і 1756-1757 рр.) перетворив церкву Попеуць на чернечий монастир.
У 1753 році, господар Костянтин Раковіце подарував монастир Антіохійському Патріархату, і від тоді тут проживали грецькі ченці. Кордони монастиря були укріплені документами підписаними Григорієм III Гікою (1776 р.), Олександром I Маврокордатом (1783 р.) і Олександром Морузі (1803 р.). Монастирські маєтки, разом із ставами та виноградниками були здані в оренду ченцями монастиря і приносили великих доходів грецьким ченцям. Серед настоятелів монастиря XIX століття фігурували грецький архімандрит Інокентій та ієромонах Йосиф Георгіан (1864 р.), майбутній митрополит Румунської Православної Церкви. Під час проживання у монастирі грецьких ченців, був відновлений оригінальний настінний розпис в техніці живопису SECCO (темпера), був доданий бароковий амвон, встановлений на північній стіні нефа.
Закон про секуляризацію монастирських маєтків в 1863 році призвів до експропріації земель, що перебували у власності монастиря, і монастир Попеуць став парафіяльною церквою. Почергово, нерухомості колишнього монастиря були відступлені Мерією міста Ботошань різним установам: ігуменські будинки були відступлені армії в 1868 році, фруктовий сад був перейнятий залізничною компанією в 1870 році і т.д. Те що монастир став парафіяльною церквою негативно позначилося на всьому монастирському комплексі. Церква була покрита бляхою у 1891 році, а у травні 1897 року верхня частина іконостасу обрушилася, а це мало як наслідок остаточне закриття церкви. Однак того ж року Церкву та вежу дзвіницю було оголошено історичними пам’ятками, і румунська держава зобов’язалася їх реставрувати. Це сталося на початку XX століття. У період 1926-1927 рр. була проведена реставрація настінного розпису всередині церкви. У 1928 році на дворі монастиря був створений музей.
Церква Попеуць побудована в молдовському стилі. Це підтверджено як планом та розміщенням церковних приміщень, так і системою будівництва вежі нефу і зовнішніх декорацій. Церква побудована з каміння у формі хреста. Товщина її стін перевищує метр. З-зовні, фасад був збудований з червоної цегли, нижня його частина покрита геометричними кам’яними формами, кути будівлі і упори виготовлені з масивних кам’яних блоків. Церква має два ряди ніш у зоні притвору, а інтер’єр розділений на три приміщення: притвор, неф і вівтар. Притвор має прямокутну форму і він освітлений готичним вікном, розташованим в західній частині. Іконостас вирізьблений з дерева і датується періодом господаря Костянтина Раковіце. Внутрішній розпис церкви датується XV століттям, і лише частково зберігся до сьогодення. Археологічні розкопки, проведені в церкві, виявили княжий некрополь, тут будучи поховані на трьох рівнях більше 25 чоловік. Похорони проводилися в трьох окремих етапах: два до спорудження церкви, а решти протягом XVI-XVII століть та у другій половині XVIII ст.
Північно-західніше церковної будівлі розташована дзвіниця заввишки 17 метрів, яка датується тим же періодом що й церква. Вона побудована з каменю, різьбленого тільки на кутах і на рамах дверей і вікон, має три поверхи і дах покритий дранкою. Вежа-дзвіниця монастиря Попеуць є, поруч з Вежею-скарбницею монастиря Путна і дзвіницею монастиря Бістріца, однією з небагатьох будівель такого роду за часів правління Штефана Великого.
