Монастир Половрадж
Історичні дослідження останнього часу встановили давність монастиря. Його було збудовано навколо 1505 року синами великого дворянина Данчу Замони.
Христина Манта, 02.02.2014, 02:38
Монастир Половрадж розташований північно-східніше міста Тиргу Жіу, по дорозі з Тиргу Жіу до Римніку Вилча, у мальовничому місці у підніжжі гори Камінь Половраджів. Вхід у монастир здійснюється через різьблені масивні деревяні ворота, на яких написано: “Блажен, хто приходить в імя Господа”. Праворуч воріт розташована красива деревяна трійця на бетонному постаменті, присвячена румунським героям і мученикам.
Історичні дослідження останнього часу встановили давність монастиря. Його було збудовано навколо 1505 року синами великого дворянина Данчу Замони. Про це зазначено в документі, опублікованому 18 січня 1480 року князем Басарабом Молодим. У 1629 році під час правління Олександра Ілієша, монастирем заволодів дворянин Пирияну Мілеску, Крайовський губернатор. Протягом півстоліття, документи нічого не згадують про цей монастир. У 1643 року, Данчу Пирияну будує церкву за допомогою господаря Матея Басараба. Постанова від 6 липня 1648 року господаря Матея Басараба є першим документом, що засвідчує цю подію.
Церква монастиря присвячена «Успінню Богоматері» побудована у візантійському стилі, у формі трилисника з бічними проходами. Вежа має багатокутну форму, широкі ніши, прикрашені у верхній частині і покриті оловом, подібно церкві. Неф і притвор просторні, будучи того ж самого розміру. Різьблений з липи іконостас є шедевром давньої румунської скульптури, з багатим орнаментом. Притвор у бринкковянському стилі просторий, відкритий, його підтримують вісім кам’яних колон. Там же знаходиться надгробок сестри засновника церкви.
Під час правління господаря Костянтина Бринков’яну була відновлена церква, збудована башта і доданий притвор у бринков’янському стилі, був розмальований інтер’єр, відновлені келії, дзвіниця і кріпосні стіни. Під час австрійського панування в Олтенії, монастир був включений до списку оборонних монастирів. Пізніше, 27 квітня 1802 року, монастир був розграбований грабувальниками Пасвантоглу. Легенда свідчить, що, тоді ченці монастиря заховали всі скарби у водах річки Олтец. Живопис церкви є надзвичайно цінним як з точки зору іконографії, так і з точки зору технічного виконання. Він належить Костянтину Маляру, який зробив це в 1713 році. По обидвох боках входу у притвор можна милуватися двома іконописами, унікальними в Румунії.
У північній частині монастирського корпусу, у іншому дворі, розташований лазарет заснований єпископом Климентом Лаврентієм, у період 1732-1738 рр. Келії та інші приміщення монастиря розташовані навколо церкви по східному, південному і західному боках, утворюючи разом із внутрішньою стіною справжню оборонну фортецю. Вхід здійсноюється масивними воротами з пічнічної сторони, над якою височіє дзвіниця, зведена під час правління Костянтина Бринков’яну. Монастир має музейну колекцію, багату колекцію ікон на дереві і склі, з XVIII і XIX століть, а також колекцію давньої книги, понад 3000 книг румунською, словянською і грецькою мовами.